Назустріч жаху

Що ти відчуваєш, коли втрачаєш останнє, що в тебе було? Коли останні заощадження забирають з-під твого носа? Хоча ні, не забирають, ти сам їх віддаєш через свою жагу хоч щось виправити. Ти сидиш біля барної стійки, вважаючи, що життя - багно. Якоюсь мірою це і є правдою. Життя не може бути гірким або солодким увесь час, воно швидкоплинне, таке непостійне. Ми постійно кудись поспішаємо, згадуючи про щось важливе занадто пізно. Хтось не може заспокоїтися, доки не знайде власне щастя. Тільки ось що приховує за собою це слово, здавалося б, звичайне на перший погляд. Гроші, кохання, можливість змінювати круті тачки погодинно, нова сукня від Версачі або ж новенький смартфон за останньою модою - усе це і називають щастям? А що, коли в одну мить ти втрачаєш усе це, залишаючись ні з чим?! Що тоді твій мозок на це відповість? Продовжить далі відбудовувати життя чи може покине все на призволяще, бажаючи залити горе міцним алкоголем? Хоча це уже вибір кожного, але все ж є одне золоте правило, якого краще дотримуватися, аби не наламати ще більших дров. Так ось, якщо хочете щось виправити, то ніколи не почина