Навчись кохати...

Мене звати Олександра мені 15 і я навчаюсь в 9 класі. По життю я весела, з почуттям гумору. У мене є безліч друзів у класі і по за класом, але найкращою подружкою є Ліза. Ми з нею дружимо з дитинства, скільки спогадів залишилося від дитячих років проведених разом. З нею мені ніколи сумувати, вона вміє піддержати у скрутний час.

Сьома годинна ранку. Продзвенив годинник і я починаю збератися в школу. Раптом до мене дзвонить Лізка і говорить, що сьогодні до нашого класу завітає новий хлопець. Мені було всеодно, адже на хлопців я не задивлялася та ці любовні історії з трагічними кінцями чи навпаки мені було начхати, це цікавило мене найменш.

Зайшовши в клас я як завжди сіла на свою 3 парту біля вікна, включила в найшниках музику і почала дивитись у вікно. Коли продзвенів дзвінок у клас зайшов новенький. Я до сих пір пам'ятаю як він був одягнений. Класна керівничка його посадила до мене. Звісно я не хтіла сидіти з ним, бо ж зі мною сиділа моя подружка, то ж тепер її місце було далеко від мене.
Хлопець одразу почав знайомитись зі мною, його було звати Женя, і він почав розпитувати, що де і як. Я не хотіла йому нічого розповідати, одним словом він мене дратував.

На перерві він хизувався своїм планшетом та телефоном, можливо таким чином хотів сподобатись дівчатам, так він красивий, але нудний та гордий. На диво вчився він на віддмінно. Пам'ятаю як він хотів мені сподобатись. Спочатку пригощав мене солодощами, потім підказував на контрольних роботах, але я не відповідала взаїмністю йому.

Одного разу на фізкультурі коли ми всі дружно почали грати у волейбол, я бігла і впала прямо на нього, зі сторони це виглядало смішно, але боляче. Впавши на нього я дивилася прямо в очі, в глибокі сірі очі, цей погляд очей тривав хвилину, ну й всі подумали що ми закохані один в одного.

Чутки про нас розійшлися надто швидко. Я почала ще більше не навидіти хлопця.