The Art of Credence

The Art of Credence

  • WpView
    Reads 1,276
  • WpVote
    Votes 88
  • WpPart
    Parts 12
WpMetadataReadMatureOngoing
WpMetadataNoticeLast published Thu, Jul 18, 2024
Один єдиний вечір, що пов'язав їх на все життя... Один єдиний погляд, від якого тріпотить все тіло з голови до ніг... Один єдиний дотик, який породжує мільйони мурах... І лише двоє п'яних людей, які мучать вуста один одного... В ту ніч його хіть змінила її сум... А розпуста піддалась жіночим чарам... Вона хотіла просто забутися в той злощасний день... Він просто хотів її тіло на одну єдину ніч... Але життя - дивна річ. Любить зводити людей, які ненавидять один одного всією душею та серцем. Вони не знали, що той вечір призведе до двох розбитих сердець. І лише після того, як доля піднесла їм сюрприз... Обидва зрозуміли... Вони конкретно влипли...
All Rights Reserved
Join the largest storytelling communityGet personalized story recommendations, save your favourites to your library, and comment and vote to grow your community.
Illustration

You may also like

  • Перевтілення за Обміном, Або Все Іде Не Так/成為備胎之後我被反派和男主同時盯上了
  • Неожиданный поворот жизни
  • Трон Забуття #1 | 18+
  • Найкраща помилка | Best mistake
  • Проклята його коханням
  • АХ,ПЕЙТОН
  • Пролита кава
  • Одержимий

Автор: Ї Єцзи (Yì Yèzi)/易叶子/ Сюй Ченхао, бідолаха, випадково перенісся в якусь книжку, та ще й став вічною «запаскою» для чергової Марі Сью, головної героїні. Ну хіба ж це не катастрофа?! Але найгірше не це! Він ускочив у сюжет саме в той момент, коли ця сама «запаска» зчепилася з лиходієм, і зараз почнеться махач. Краса! Але й це ще не все! За сюжетом, після того як «запаска» рятує героїню від лиходія, та, не довго думаючи, миттєво кидається в обійми головного героя і починає ридати, мовляв, «ах, як мені страшно було, дякую тобі, мій рятівнику!»І тоді що? Невдовзі наш Сюй Ченхао, помирає в муках. Чудово, чи не правда? Тож Сюй Ченхао (з обличчям «дякую, на таке не треба!») дивиться на головного героя та лиходія: «...Та забиріть ви свою героїню, ну будь ласочка!» Головна героїня (здивовано кліпаючи віями): «??? Ти ж казав, що кохатимеш мене все життя і ніколи не відпустиш?» Сюй Ченхао (з кам'яним обличчям): «Вибач...» Головна героїня: «...»Минув місяць.Лиходій і головний герой одночасно вриваються на його поле (де Сюй Ченхао намагається знайти спокій) і запитують: «Ми чули, тобі подобаються чолов

More details
WpActionLinkContent Guidelines