Знову, який вже раз, Артур вирішує вибратися на полювання один. Хоча, не сказати, що зовсім один, бо свого найвідданішого слугу той би нізащо не залишив в замку отак цілими днями бити байдики (на думку принца у Мерліна дійсно було не так багато роботи та зобов'язань, щоб швендятись перед його очима без діла).
- Ти хочеш аби я там сам з нудьги помер?
Якось видав наслідний принц, відкидаючи всі пропозиції чаклуна про те, що можна б було взяти когось з лицарів, задля допомоги.
- Вони зайняті люди, Мерліне, не мели дурниць.
Хоча єдиним, хто мелить дурниці, на скромну думку слуги, був тільки його найголовніший гемор - сам Пендраґон. Бо як ще пояснити не аргументовану його експлуатацію на кожному полюванні принца? Ах, точно:
- Це наказ.
Лія, приїхавши з Грузії до України, навіть не підозрювала, що короткий візит до друзів змінить її життя назавжди. Несподівані зустрічі, нерозказані почуття та складні вибори між минулим і майбутнім переплітаються в історії її стосунків із Вовою. Чи зможе їхнє кохання подолати всі перешкоди, коли серце диктує одне, а обставини - зовсім інше?