Знову, який вже раз, Артур вирішує вибратися на полювання один. Хоча, не сказати, що зовсім один, бо свого найвідданішого слугу той би нізащо не залишив в замку отак цілими днями бити байдики (на думку принца у Мерліна дійсно було не так багато роботи та зобов'язань, щоб швендятись перед його очима без діла).
- Ти хочеш аби я там сам з нудьги помер?
Якось видав наслідний принц, відкидаючи всі пропозиції чаклуна про те, що можна б було взяти когось з лицарів, задля допомоги.
- Вони зайняті люди, Мерліне, не мели дурниць.
Хоча єдиним, хто мелить дурниці, на скромну думку слуги, був тільки його найголовніший гемор - сам Пендраґон. Бо як ще пояснити не аргументовану його експлуатацію на кожному полюванні принца? Ах, точно:
- Це наказ.
Володимир Бражко, молодий і перспективний футболіст "Динамо Київ", повністю присвячує себе грі, вважаючи, що особисте життя може зачекати. Але все змінюється, коли він зустрічає Ліну - волонтерку з довгим світлим волоссям і темно-блакитними очима, яка не цікавиться футболом і сприймає його як звичайну людину, а не зірку.
Їхнє спілкування поступово стає ближчим, і Ліна допомагає Володимиру знайти баланс між футбольними амбіціями та особистим щастям. Водночас їхні стосунки стикаються з перешкодами - розбіжності в поглядах, напруга через вимоги кар'єри та нерозуміння з боку оточуючих.
Просте, але справжнє почуття між ними стає для Володимира джерелом сили. Воно допомагає йому не лише досягати успіхів у футболі, а й навчитися жити поза полем, відкриваючи нові горизонти в житті.