Хімія наших життів

Аліна:

Я зв'язалася не з тою людиною і винна йому немало грошей. В момент, коли все мало скінчитись, я знову маю шукати нову суму. Мене переслідують його люди. Вдень вони не лякають, та вночі емоції дають собі свободу у вигляді нічних кошмарів.Та ось я випадково обливаю кавою його. Один погляд в ці карі очі. І все йде тепер...інакше...

Данило:

Якими сторонні звикли бачити людей, які пережили втрату? Спершу вони горюють, а потім розквітають із новими силами, їхнє життя продовжується. Так ось -- моє не продовжилось. Я не пережив ні втрату, ні біль. Жодного разу. Вони переслідують мене. Деякий час потому я закрив своє серце від нових людей і відрікся від світла. Лише з грою на фортепіано тікаю ненадовго із реальності. Я допомагаю людям, люблю свою роботу, та тільки мою рану в серці ніщо не могло залатати. Крім неї.
Сусідка, якої я ні разу не зустрічав через наші графіки. Вона стала променем в моєму житті, порушницею, яка знайшла ключ до моєї душі...