Іноді повернення додому не відчувається як якесь тепло та комфорт. Іноді воно - як повільний вдих перед падінням у прірву. І навіть мій батько - наймогутніший король за останні тисячу років, носій крові стародавніх ліній - не здатен захистити мене. Бо сила одного, хай якою великою вона б не була, завжди поступається багатоголоссю страху. А Ковен магів, що присягнув королівству, ніколи не присягав мені. Для них я - помилка, тріщина в одвічному порядку, відлуння давнього гріха, яке ще не заглушили. Їхня віра в баланс не допускає мого існування. І це - аксіома.
Я не свята. Я не шукаю мети у своїх вчинках. Іноді я жертвую собою - просто тому, що можу. Бо знаю, як це - відчувати чужий біль так, ніби він твій. Я легко розсміюся, легко заплачу, і ще легше наважуся на щось божевільне, якщо відчую, що цього потребує мить.
Я - блискавка, що ще не вдарила. І вони це знають.
Одного разу я повернусь не на день. Не за дозволом. І не в тіні. Я повернусь, коли вони найменше цього чекатимуть. З усіма своїми голосами в голові, зі сміхом, що злякає тишу. І тоді цей замок нарешті стане тим, чим має бути - сценою. А я стану в це
Багато р оків тому, королівство Маркія ледь не загинуло. Хоробрі воїтельки-геріанки втримали місто Фортроу, але були зраджені підступним королем Гевіном. З часом їхня історія забулась і перетворилась лише в легенду. Але не для принцеси Астерії. Дівчину планують видати заміж, проте єдине, що вона бажає -це знайти геріанок. Над королівством знову нависає небезпека вторгнення. Король Беладонії тільки й шукає привід для війни, але ким є його син Річард: союзником чи ворогом?