Темрява. Принц ночі.

Ніч...Це знову сталось вночі...
- Ні, не вірю, це просто неможливо, - я стояла напроти Ангела. Та чи був він ним?
Його очі світились в темряві яскравим полум'ям, а крила нагадували про той величний та недосяжний статус. Та він тут... Поруч... Простягнув до мене свої руки, - Я не відпущу тебе, тільки не зараз, коли знайшов!
Останні слова я не почула, бо земля зникла з-під ніг, а жахливий фатум штовхнув вниз, в саме пекло, де немає нічого, лише порожнеча...
Раптом в темряві почало з'являтися світло, спочатку небагато, але згодом воно поглинуло все навкруги. Моя голова стала тяжкою, а ноги не слухалися. Я заплющила очі. Лише мить і я знову в ліжку, а поруч моя кішка.
- Ох, знову цей сон, дякую що розбудила, моя люба...