Суґуру дозволив усьому зайти надто далеко. Але що він міг зробити, коли Сатору був прямо там? Дивився на нього так красиво, як зазвичай дивиться на всіх? Що ще він мав робити, коли відчував тепло тіла Сатору через все ліжко? Або коли їхні руки випадково торкалися, коли вони проходили шкільними коридорами? Серце Суґуру розривалося, перебудовувалось, розбухало, кровило й знову розривалося щоразу, коли очі Сатору зустрічалися з його, і він дивився так, як дивиться лише на Суґуру. Або (в менш поетичній манері) троп дорослішання в американській школі, але з Сатосуґу.
21 parts