Молитва занепалого

І звернувся він
Благальні очі увіп'явши в небо,
До Богині промовляючи з колін
Криком відчаю: "Господи, хто-небудь!"
Молив пробачення, віддаючи уклін.
Палали його очі, й крила болісно щемило,
Зривався з губ страждальних стогін,
Ніхто йому не відповів
І не майнуло й променю блаженного світила.