2 Partes Continúa Ці вірші - як тіло без шкіри.
Їх не читають уголос. Їх палять. Забороняють.
Суспільство відвертається, церква блює, мораль кричить.
Але вони існують - живі, з кров'ю під нігтями, з болем у кістках.
У них - секс, смерть, мертвонароджена ніжність.
Це поезія для тих, кого викинули з храму.
Для тих, хто кохає у гнилі, хто молиться на ніч, хто не соромиться бути чудовиськом.
"Вірші Темряви" - це не ніжна поезія. Це сповідь, вирвана з нутра.
І якщо ти читаєш це... значить, темрява вже дивиться на тебе.