- Пане, цей захід лише за запрошеннями... - Віднеси мій багаж до другої кімнати ліворуч нагорі. Тієї, з якої найкращий краєвид, - наказує Мінхо й простягає слузі свою валізу, а потім скидає з плеча дорожню накидку. Вона біла. Так само, як і все інше, Мінхо виділяється з-поміж інших, вдягнених у кольори червоного вина, нудні сірі та шикарні чорні. - Здається, господар цього будинку наказав мені не впускати до себе незнайомців... - слуга виглядає трохи стурбованим, він точно не знає, хто такий Мінхо. Але скоро дізнається. Мінхо дивиться на нього зверху вниз, він інший, але швидше за все знає про таких, як Мінхо, бо працює тут. Мінхо простягає йому свою накидку, обережно, щоб не зім'яти її: - Я не незнайомець. Я прибув, щоб зустріти свого творця. Або історія, в якій Мінхо вирішує залишитися. Переклад з англійської. Автор: dulcetchan (https://archiveofourown.org/works/42738792)All Rights Reserved
1 part