Це кохання

Чонгуку нудно, монотонно, ніяк. Ніби і є все, а ніби — нічого. Він забив усі дірки, забезпечив себе всім і скрізь, створив ілюзію та повірив у неї. Вставив останній камінчик у самостійно відбудований свій світ і залив високоякісним бетоном, ось тільки навпроти сидить хлопчик, і один його погляд — чорна павутина тріщин вкриває сіру стіну. Вперше за Чонгукові двадцять п'ять долоні сверблять, а десь у грудях свербить, просить підтягти малого до себе і посадити на коліна.

Автор: Liya Movadin
Посилання на оригінал: https://ficbook.net/readfic/6312116
Перекладач: MeLiSa
Бета: sweetheart_lee
Художник: Кіра (тг:@ssalth)