Речі, які я хотіла сказати, але ніколи не сказала

- Я впевнений, тобі сподобалося б, якби я трахнув тебе, - каже він низьким і глузливим голосом. Я не знаю, як учитель не чує, але чоловік, мабуть, нічого не помічає. - Ти дешева повія, як і твоя мати.
Я відступаю від нього в останню секунду і тікаю, не оглядаючись назад. Я чую, як його сміх переслідує мене всю дорогу коридором, і тільки коли я повністю виходжу з будівлі, я розумію, що це тільки в моїй голові.
В моїх думках.
Вони наповнені його сміхом. Нагадують мені, що так, я дочка своєї матері.
Нічого іншого, крім дешевої повії.