Хьонджін, здавайся..

- Хьонджін, з-здавайся, - гаркнув я, стримуючи стогін задоволення. Я прекрасно розумію, хто він, але від цього я ще більш збуджувався. Заборонений плід, так сказати.

Він посміхнувся, хмикнувши. Бачив, який я жалюгідний зараз.

- Це ти здавайся, - і він жадібно накинувся на мої губи, які без затримки відповіли на поцілунок. Я піддався вперед. Від наполегливого Хьонджіна ніхто б не встояв. Мене не цікавило, що буде потім, адже я так давно хотів відчути його смак. Його язик вдало танцював з моїм, а зуби покушували то верхню губу, то нижню. Пістолет біля горла, сковані руки, тіло, що вдавлювало мене в стіну, наполегливі поштовхи, бажаючі більшого. Я божеволію. Я відчуваю його збудження. Він прекрасно розуміє, що я не буду пручатись, навіщо він мене тримає? Я вже хочу скоріше позбавити його цієї клятої сорочки.