1 part Ongoing Місто, закутане в нейлонову пелену, існувало лише як проєкція на екрані чужих вікон. На узбіччі цивілізації, біля лавки, що втратила спогади про усмішки, сидів чоловік. Його пальто вбирало вологу, наче губка абсурду, а поза була нерухомішою за час, що застиг у краплях на його плечах.
Чи може той, кого суспільство вважає "нікчемним", бути носієм істинної мудрості?