Пекельний котел і знайомі чорти

Ти спитаєш, чому не пишу
Про зірки, про портвейн і дурь,
Не пишу про глобальне,
Про те, що нас дурять,
Про те, що суспільство, ніби сліпі кури,
Про Брахму, чи Вішну,
Про те, коли українців вже в спокої пошилать,
Про недостиглі вишні,
Про первинні вчинки,
Оманливу радість
І таку ненависну поетам відповідальність?
Ти спитаєш: "немає натхнення?"
І я посміхнуся кволо:
Я хочу писати вірші
На твоєму тілі своїми губами,
В коханні зіллються помада і слово