Мить Змін

Після лекції ми пішли у Кафітерій,де замовивши собі чаю з тортиком і звісно ж не забувши про тортик Арен,молячись при цьому ,що він не буде в мене на могилі,відаю його їй,і вона з радістю його бере й схоже навіть пробачає,тепер моя душа може бути спокійна.Сівши за столик і розпочавши наш сніданок я ненароком згадую тих хлопців і тут як чорт із табакерки виходять наші загадкові красені,які чомусь прямують до нашого столика,я швидко втикаюся поглядом в Арен показуючи ,що до нас прямують два індивіда,тим саме роблячи вигляд ,що я їх навіть не помітила
-Ого невже ж таки наважилися підійти до нас Адель,аж цікаво чому вони так довго тягнули? З ігривою усмішкою сказала Арен