Коли Патронус говорить, про що думає душа

Думки завмерли, загубившись у його словах. Лілі Еванс не зуміла… Я програла. Ось так несподівано, так безглуздо, так відверто. Я різко обернулася до нього, відчуваючи, як холонуть руки. Джеймс так само стояв у дверях, і кінчик його довгої тіні майже торкався моїх туфель.
-"Поттере, це просто збіг, - залишалося тільки сподіватися, що моя посмішка не виглядає такою неприродною,-я навіть не звернула на це уваги. До того ж, саме ти вчив мене – може справа в цьому?"
«Мерлін мій, що за нісенітницю я тут несу!» Дуже багато трапилося між нами за цю осінь, і Джеймс не міг не бачити, не помічати, не відчувати…
" Збіг значить?"
Він підійшов ближче. Його погляд змушував дивитись йому прямісінько в очі і я нічого не змогла зробити,навіть відвести свої зіниці.. Було видно,що у ньому вирували не зрозумілі відчуття,які він так намагався стримати. Я навіть гадки не мала,що він буде робити далі,коли Джеймс мовив:
-"Запам'ятай,Еванс:парних патронусів у чужих людей не буває!"