🃏🥀Де Завгодно, Тільки Не Вдома🖤🦢

Вітер обвив розпатлання волосся, тріпаючи коси по подушці. Дороті зморщила носа, не розуміючи, чому раптом протяг став таким сильним та пробірливим до кісток. Дівчина ліниво розтулила повіки, досі борючись з пасмами волосся котрі вітер позакидав на її обличчя. Дороті схопилась так швидко, як тільки вміла. Вона була не в лабораторії, не в офісі, і навіть не біля Чона. Макове оточувало її зі всіх боків і тільки в далечині виднілись до болю знайомі будівлі. Вона лунатить? Що відбувається? Найпомітніша деталь, яка лякала до тремтіння. Не дивлячись на сонячний, теплий день навколо було ні душі. Ні машини, котра проїжджала повз, ні людини котра б звернула увагу на дівчину, котра спала посеред поля на клятому матраці. Як вона могла сюди потрапити? Її викрали? Це зробила Цзі? Чекайте-но... Здається, в пам'яті спливають картинки спогадів... Ноги слабнуть, в очах все розпливається, розум темніє і останнє що вона пам'ятає це...

Сумніви в коханні мають трагічні наслідки для обох. Одні не впевнені, що їх кохають, інші не впевнені, що їх партнер в порядку. Але якщо пройти крізь бурю і шторм не загубивши од