Дві лілії квітнуть на безсловесному даху

Літо ,від якого стискає горло .Це історія мого першого кохання,для яко у мене немає слів
Я не можу розмовляти з людьми .Я не можу передати свої почуття
У початковій школі у мене розвинувся вибірковий мутизм .Хоча я можу говорити з своєю родиною ,я не можу говорити на вулиці ,і я навіть не можу правильно рухати тілом
Я хочу ладити з усіма .Я хочу поговорити з друзями .Я хочу сміятись .Я не можу цього зробити.Переді мною постала дівчина.
це безсловесний час, що пахне сльозами ,які ми з нею плели того літа