Лиття скрізь час

Смерть. Повсюди всіх оточує одне дійство, яке поєднує всіх. Вона стала правою рукою Арії, до якої вона вже звикла, як до рідної. Більше не було вагань, страху чи тремтіння зробити щось не так. З часом вона викарбувала навички до ідеалу.
І ось, чергове замовлення. Нічого складного, прибрати чергову людину, яка комусь заважає. Це не просто людина, це ходяче нагадування про минуле, яке вона намагалась там і залишити. Він же чекав на цю зустріч, з людиною, яка обманула його, обвила вокруг пальця, граючи з його довірою, як мʼякою іграшкою. І вона зіткнулась з тим, чого всіма силами намагалась оминати. Помста. І тепер, находячись в руках одного з найгіршого вбивці , вона відчує всю ненависть Яна на собі. Ненависть це ж теж почуття? Які вона давно не відчувала ні до кого.

«Одного дня ти відчуєш все, що накопичувалось в тобі весь цей час. Воно зійде океаном, поглинаючи тебе всю і відразу. І того дня ти зрозумієш, скільки всього накоїла і пожалієш. Це буде зʼїздати тебе з середини. І я обіцяю, я буду поруч з тобою. Поруч, щоб спостерігати і насолоджуватись твоїми стражданнями.»