Герміона тихо торкнулася платинового волосся глибоко сплячого малюка і, поцілувавши його чоло, вислизнула з дитячої кімнати.
Уже шість років її вважали молодою мамою хлопч ика, який потрапив до її рук від того, кого вона більшу частину свого життя вважала своїм ворогом. Той день, точніше, ту ніч, Герміона пам'ятала в усіх подробицях, ніби це сталося тільки вчора.
А може, злий жарт зіграло те, що кожного вечора вона згадувала обставини, які перевернули її життя на «до» та «після»?