Вогонь, попел, лід, осколок. На межі правди.

Чи замислювалися ви, що відчувають ті, кому автор відвів лише кілька сцен? Чи могли б ви уявити, що сильні, навіть жорстокі герої можуть плакати вночі, залишившись наодинці зі своїми думками? Що їхні вчинки - це не вибір монстрів, а відчай, біль чи відсутність іншого виходу? Що навіть ті, кого називають героями, можуть несвідомо знищувати тих, хто їх любить?

Ця історія не про одну людину й не лише про кохання, хоча й без нього не обійти тося. Ви побачите те, що, можливо, у книгах було десь між рядками. А може, це всього лише вигадка?

Вогонь, попіл, лід, осколок - ланцюг нашого безглуздого життя. Вогонь є в кожному з нас, але рано чи пізно обпаляться об нас, або ми самі себе обпалимо.. Колись цей вогонь згасне, бо ми втомимося підкидати дрова. Залишиться попіл, що ще трохи грітиме, та з часом і він охолоне. Тоді світ скує нас крижаною байдужістю, забравши останні емоції й почуття. А потім знайдеться хтось, хто нас розіб'є. І цей ланцюг обірветься - якусь частинку нас буде знищено.

Проте не всі пройдуть цей шлях до кінця. Хтось ніколи не пізнає лід, це не через смерть, а тому, що є ті, хто не дадуть п