Чи замислювалися ви, що відчувають ті, кому автор відвів лише кілька сцен? Чи могли б ви уявити, що сильні, навіть жорстокі герої можуть плакати вночі, залишившись наодинці зі своїми думками? Що їхні вчинки - це не вибір монстрів, а відчай, біль чи відсутність іншого виходу? Що навіть ті, кого називають героями, можуть несвідомо знищувати тих, хто їх любить?
Ця історія не про одну людину й не лише про кохання, хоча й без нього не обійтися. Ви побачите те, що, можливо, у книгах було десь між рядками. А може, це всього лише вигадка?
Вогонь, попіл, лід, осколок - ланцюг нашого безглуздого життя. Вогонь є в кожному з нас, але рано чи пізно обпаляться об нас, або ми самі себе обпалимо.. Колись цей вогонь згасне, бо ми втомимося підкидати дрова. Залишиться попіл, що ще трохи грітиме, та з часом і він охолоне. Тоді світ скує нас крижаною байдужістю, забравши останні емоції й почуття. А потім знайдеться хтось, хто нас розіб'є. І цей ланцюг обірветься - якусь частинку нас буде знищено.
Проте не всі пройдуть цей шлях до кінця. Хтось ніколи не пізнає лід, це не через смерть, а тому, що є ті, хто не дадуть попе
after a prank gone terribly wrong, hayden jones is sent across country to caldwell academy, a school for the bitchy, the dangerous and the rebellious.
and if that wasn't bad enough, it becomes much worse when hayden is accidentally put in the male dormitory, landing her in a room with the school's notorious heartbreaker, chase everett.
[not edited...like at all]