Вогонь І Валькірія

Пролог - «Пульс війни»

Ніч була безжальною - холодна і мовчазна, як сама смерть. Ліс дихав тінями, а зорі, мов свідки стародавніх битв, блищали над головами, що стояли на варті. Далеко вдалині лунали стріли і вибухи, але тут, у цій крихітній точці на карті, панувала напруга - наче весь світ затамував подих.

Вогонь стояв із затиснутими кулаками, очі пильно вивчали темряву. Поруч - Валькірія, холодна і спокійна, але кожен її рух видавав внутрішню боротьбу. Вони були не просто командиром і бійцем - вони були тими, хто тримав цей крихкий фронт, хто бачив більше, ніж більшість могла уявити.

- Ця війна - не лише про зброю і стратегії, - мовив він, не відводячи погляду від лінії горизонту. - Вона про те, хто залишиться людиною, коли все навколо перетвориться на хаос.

Її погляд зустрів його, і в нім палала рішучість.

- Ми тримаємося не лише заради себе, а заради тих, хто вже не може боротися.

Вогонь кивнув. Попереду - невідомість. Але вони були готові крокувати у неї разом.

І саме в цей момент, коли ніч огортала все навкруги, пульс війни почав битися у їхніх серцях.