Між вогнем та тишею

Пролог

Тиша.

Вона оточувала все навколо, огортала холодним покривалом темряви і ввібрала у себе кожен звук - від далекого пострілу до тихого подиху.

У цій тиші була вона - Анастасія. Тиша здавалася її союзником і ворогом водночас, адже тут, серед ночі, її думки ставали найгучнішими.

Війна не мала милосердя, і вона знала це з дитинства - з того дня, коли втратила батька, який колись служив у цьому самому батальйоні.

Вона прийшла сюди не для слави чи помсти, а щоб стати частиною того, що було важливе для нього - захистити те, що залишилось від дому.

Її світло - зелені очі - дивилися крізь туман страху і болю, шукаючи сили витримати те, що прийде.

Тиша - її позивний, її броня, її спосіб бути.

І тепер, коли доля закинула її у саме серце конфлікту, вона готова була розпочати свій власний шлях - шлях, що змінить усе.