Між скальпелем і серцем

Пролог

Вогонь війни палахкотів на горизонті, освітлюючи темну ніч кривавим світлом. У далині лунали вибухи, крики поранених і командні накази - звук, який став частиною життя тих, хто обрав цей шлях.

Вадим стояв у тіні польового шпиталю, дивлячись на розкидані медичні прилади і рвані бинти, які пахли страхом і надією одночасно. Йому було 32, він був хірургом - чоловіком, чия рука могла зупинити смерть, хоча й не могла зупинити війну.

Перед очима пропливали обличчя - побратими, яких він не встиг врятувати, і ті, хто вижив. Кожен поріз, кожен шрам - це історія, яку він носив у собі.

І ось, коли здавалось, що нічого гіршого вже не буде, прийшла новина: на його підрозділі бракує хірургів. Люди помирають просто через відсутність рук, здатних врятувати.

Вадим прийняв рішення - переїхати туди, де його потрібні найбільше. Там, де криваві операції змінюють життя, де межа між смертю і життям тонша, ніж лезо скальпеля.

Він не знав, що на цьому шляху знайде не лише біль і втрати, а й любов, яка врятує його душу.