The girl next door

Її очі бачили біль... Він це точно знав. Він бачив його відголоски в її погляді.

Біль завжди був його натхненням. Власний, чужий, навіть вигаданий - він умів бачити його у людях, наче кольорові відтінки невидимих аур. Сірий туман огортав депресивних підлітків. Сині вогники спалахували на тих, кого мучило кохання. Червоні плями розтікалися по тих, хто втрачав найдорожче... Він збирав ці кольори, мов фарби, і вплітав їх у палітру власної музики, ніби забираючи частку чужого болю, даруючи їм полегшення.

Але її страждання було іншим. Він бачив, як воно чорними липкими щупальцями обвиває її тіло. Відчував, що цей біль дихає з неї, просочує кожен рух, кожен подих. Коли вона проходила повз, його проймав крижаний холодок... і водночас - це манило його.

Хто вона? Що довело її до такого безоднього болю? І чи зможе він розгадати цю таємницю?