Коли море шепоче твоє ім'я

Я завжди боялась тиші. У тиші чутно все: спогади, голоси, запитання без відповідей. Особливо голос мами, який я пам'ятаю не так чітко, як мені хотілося б. Коли я стояла з валізою на порозі таборової подорожі - я не думала про пригоди. Я думала: а що, як зі мною щось трапиться, а вдома мене чекатимуть, як завжди, двоє очей замість чотирьох? Але щось у мені шепотіло: йди. ризикуй. живи. Ця історія - не про перше кохання. Не тільки. Це історія про перший крок на піску, який не змиє жодна хвиля. Це про нього. Про мене. І про літо, яке не мало статися - але стало всім..