Туманний ранок. Брайтон, Англія. На вокзалі ще нікого немає, окрім однієї дівчини. Вона чекає на свій потяг, очевидно. Куди? Невідомо. Вона просто стоїть і чекає.
Тим часом у теплому купе потяга, що прямує у невідомому напрямку, м олодий чоловік читає, здається, цікаву книгу. Крім нього в купе більше нікого. Це створює відчуття затишку, який ніхто не може порушити.
Хто знає, куди приведе їх ця подорож?
Коротка історія «Два незнайомці, один потяг» переносить читача у теплу мандрівку Англією - туди, де випадкові зустрічі іноді змінюють долю, а найзвичайніший день може стати початком чогось більшого.
Коли втрачаєш тих, кого любиш, замість різдвяних дзвоників чуєш лише біль. А згодом - порожнечу. Та чи є шанс почути їх знову? Чи можна повернути собі сріблясту мелодію, коли сам стаєш різдвяним дивом для когось?
Зважайте на теги! Обережно, може бути боляче.
Ідейна ініціаторка написання коротких історій на Різдво:
@Ellisdandelion
Ще одна учасниця челенжу:
@Mariankamimimi
Буду вдячна, якщо прочитаєте їхні різдвяні історії також.
Приємної вам атмосфери в очікуванні найтеплішого родинного свята :)