ПРОМЕТЕЙ
Титане! Ув очах твоїх
Відбилось горе і тривоги
Земних житців, що гнівні боги
Погордно зневажали їх.
А що дістав за те, Титане?
Лиш скелю, коршака й кайдани,
Німе страждання, вічний бран,
Нестерпний біль роздертих ран,
Що духа гордому уймає...
Ти стогін, роджений одчаєм,
Душив у грудях, щоб той звук
Не виказав таємних мук,
Знімівши на устах, аж доки
Наглядач неба відлетить,
Щоб мук агонії й на мить
Боги не вгледіли жорстокі.
Ти боротьбу обрав, Титане,
В двобої волі і страждань,
Прийняв ти муки без вагань;
А небо мстиве, невблаганне,
І доля зла,- тиран глухий,-
І дух ненависті, який
Істот собі на втіху творить,
І сам їх нищить, сам їх морить,
Дали тобі безсмертя в дар,
Та навіть ця, найважча з кар,
Твоєї волі не зламала.
Змогла добитись лиш проклять
Лють Громовержцева од тебе,
Та що йому готує небо,
Ти, віщий, не хотів сказать,
Хоч погляд твій сказав немало:
В нім вирок прозвучав, як грім,
І каяттям палив гірким,
Гнітив страхом, аж у правиці
Тремтіли в
Лукерія Річчі - через розлучення батьків, їх з братом запрошує давня подруга матері до себе.
Вони переїзджають до Лос-Анджелеса, де Лука одразу ж закохується в Маттео. Та вона уявити не могла до чого призведе ця любов.
Маттео Бейкер - почав р озвивати свій бізнес разом зі своїм другом з дев'ятнадцяти років.
Через три роки вони повертаються назад до своїх батьків на декілька місяців, де бачить уже не маленьку сестричку свого найкращого друга, а красиву дівчину, через яку згодом він втрачає розум, стає одержимим, власним цією дівчиною.