1 part Ongoing Вірш "Радість вчорашнього дня ", нікого не залишить байдужим, так як залишили кошенятко , а саме головного героя нашого сумного віршика.
Радість вчорашнього дня
Серце згорнулось від болю,
Пронизливий холод.
Жалібний крик простінь ночі
В пітьмі розрива.
Тільце заклякле в обійми взяв іній прозорий,
Дивиться слізно у вічі мале кошеня...
Сонна пітьма закружляла, укрила дорогу,
В пам'яті все, що засипав безжалісний сніг,
Хто принесе у дарунок тепер допомогу,
Вчора ж іще - ним раділи і бавились всі.
Чує лиш кроки й біжить із надією в серці,
Сниться господар, домівка та це лише сон.
І незбагне, чому люди живі,
А їх душі, Мов мертві : грубші залізних ципків і холодних колон.
Стелиться вічність печалі, чи може, здається...
Бідне, прикуте на муки мале кошеня
Тільки надія у грудях стривожено б'ється
Жде новий ранок, чи радість вчорашнього дня.
