У цій книзі я хочу розповісти Вам мою історію. Починаючи з народження, після описуючи яскраві події з життя, також випробування, що випали на мій шлях, ну і як же без моєї історії кохання. Про те як досягти успіху, якщо здавалося немає шансів, сил...
Із розповідей мами лікарі помилилися з терміном вагітності. Прогнозували пологи на середину січня. Вранці до нас прийшла бабуся Люба, щоби готуватися до свята. Тоді вони й не підозрювали, що цей Новий рік мама святкуватиме зі мною.
К сожалению, это изображение не соответствует нашим правилам. Чтобы продолжить публикацию, пожалуйста, удалите изображение или загрузите другое.
-- Мамо, наріжте, будь ласка, картоплю на олів'є. -Людо, кинь, не підіймай важкого, бо народиш ще на свято.
Батько тоді був на роботі.
Новорічне приготування йшло повним ходом, о 3:00 годині дня батько повернувся з роботи. Бабуся вже була вдома. - Багато що приготували вже? - Запитав батько. - Олів'є, шубу, холодець, а в магазині купили моркву по- корейськи, сир, ковбасу, паштет на бутерброди. - Молодці! - Я ще хотіла фіранки випрати. - Людась, ти що! Ти вагітна та ще й свято сьогодні, потім вже. – Я обережно. Ой! -Що таке ? - Щось боляче стало, штовхається цілий день. - Обережно, сідай ось. - Ай! Боляче як! Народжу, здається! - Ой матінко! Чому саме зараз? Я побіг шукати фельдшера. - Швидко! Фельдшера вдома не було, не знаючи, що робити батько пішов до бабусі. Вона почала збирати з мамою речі до пологового будинку, нарізати ковбасу, хліб та сир, а тато тим часом шукав машину, щоб відвезти маму до пологового будинку. - Знайшов? - Запитала мама. - Так, ходімо, сусід чекає.
- Цей Новий рік із донькою зустрічатимемо. - Та ще рано, - сказав тато. Дорогою до лікарні йшов сніг. Доїхали швидко. У пологовому маму зустріли у приймальному відділенні. - Що у вас? - Перша вагітність, 38 тижнів, розпочалися перейми. 30 років. - Матусю , ви в родове відділення, а тато залишиться. Потрібно зареєструвати вас. Ім'я, по батькові, прізвище жінки. – Устименко Людмила Валеріївна.
Пологи тривали з 15.30, вже було о пів на 10:00 вечора. Саме в цей час я народилася. - Матусю, дівчинка у вас, вага 2300, зріст 49 см, доношена, здорова дитина. І в цей час пролунав мій крик, такий життєстверджуючий, один на все відділення, бо цього дня тільки народилася я. - Моя лялечка. - Можете відпочивати у палаті. Як ми з мамою вже були в палаті, за вікном були салюти. Наступного ранку приїхав тато. Він уперше мене побачив і був дуже щасливим. З його оповідань я була дуже маленька, тому боявся брати мене на руки. У лікарні ми з мамою перебували 2 тижні, доки я набирала вагу. Але все одно я досі маленька і тендітна, хоч і доросла.
К сожалению, это изображение не соответствует нашим правилам. Чтобы продолжить публикацию, пожалуйста, удалите изображение или загрузите другое.
