-Прокидайся. сказала Білошторма яка лежала біля сіренького комочка шерсти.
-Ммм... сонно сказав Сіряк.
-Вставай вже час прокидатися. Сказала Білошторма.
-Добре мам. Сказало сіреньке кошеня трішки заспаним голосом.
Коли він вмився він вийшов з ясел і пошукав поглядом свого друга.
-О привіт Сіряк! Сказала біла кицька.
-О привіт Білишка! Сказав Сіряк дуже привітно.
-Завтра нас зроблять новаками. Захоплено сказала Білишка.
-Угу, знаю. Як я хочу, щоб завтра було поскоріш! Перейнявшись її захопленям сказав котик.
-Так я теж. Білишка задумалася. -Давай пограємо в салки?
-Давай. Сказав Сіряк. -Цур я наздоганяю тебе.
-Добре. Сказало біле кошеня. -Наздоганяй!
-Добре! Сказав він.
***
-Гей ти куда? Сіряк побачив як біла кицька пішла з табору. -Нам не можна виходити з табору!
Й сірий котик побіжав за своєю сестрою.
Недалеко вони відбіжали від табору як їх зустрів Вербосерд.
-Ой, привіт Вербосерд. Голос Сіряка був недуже впевненим.
-Що ви тут робите? Ви же знаете, що вам заборонено виходити з табору без своєї мами. Голос воєводи був і спокійним, і грізним.
-Я хотів зупинити її, щоб вона не вдряпалася в халепу... Голос Сіряка трішки тремтів.
-Хоч це і добра дія, але ви двоє порушили вояцький кодекс. Його голос був все, ще спокійним і грізним. -Тому ви повинні будете піклуватися про старійшин.
-Добре Вербосерде... Відповіли вони обоє їх голоси були трішки сумними.
-От і добре, а тепер йдіть до табору. Сказав Вербосерд.
Й, вони пішли до табору й почали доглядати за старійшинами.
***
-Фухх.. Все ми закінчили. Тяшко сказав Сіряк.
-Так. Тяжко сказала Білишкка. -Я так хочу спати.
-Я теж. Сказав сірий котик.
І вони пішли спати.
Коли вони заснули Сіряку приснився сон
-А, де це я? Трішки розгублено сказав він.
-Вітаю тебе Сіряк. Сказав якийсь кіт.
-Хто ти? Наїживсь сказав маленький котик.
-Я вояк з Зореклану. Сказав кіт. -В Зореклана на тебе великі плани!
-Що? Розгублено спитав Сіряк.
Сіряк прокинувся в холодному поту
"-Що? -Що це було?"
***
-Хей Білишка ти нарешті прокинулася!Сказав Сіряк повернувшись на вийшовшу з ясел його сестру.
-Ти прокинувся раніше за мене? Здивовано сказала Білишка. -Неймовірно...
-Сам не знаю як це я зробив, але я це зробив!Гордо сказав сірий котик.
-Так. Сьогодні нас зроблять новаками! Захоплено сказала його сестра. -Я не можу цього дочекатися!
-Я теж! Перейнявшись захоплянням своєї сестри, сказав Сіряк.
З ясел вийшла їх мати, щоб поїсти й слідкувати за цими непосідючими котиками як вона про них говорила коли дізналася про те як вони питалися збігти з табору без когось. Вона була розчарована їми тому тепер вона тримала їх в полі зору.
Вони підійшли до неї бо теж хотіли поїсти.
-Доброго ранку Сіряк й Білишка. Привітно сказала їх мати. -Хочите поїсти?
-Так. Одночасно відповіли вони.
-Ось тримайте. Й вона протянула їм мишку й дрозда.
-Цур дрізд мій. Сказала Білишка.
-Добре. Відповів сірий котик й взяв собі мишу.
Після того як вони поїли вони почули склич на віче клану. Вони сіли й почалася церемонія назовництва.
-Сьогодні ми зібралися, щоб зробити ціх кошенят новаками. Сказав Чистозір.
-Сіряк. Він поглянув на сірого котика. -Твоїм наставником буде Чорноікла.
Чорноікла була медикішкою Громового клану тому Сіряк дуже обрадувався й здивувався цьому.
-Чи присягаєшся вірно служити своєму Кланові? Спитав Чистозір малого сірого котика.
-Присягаюся. Гордо сказав Сіряк.
-Тоді віднині і надалі поки ти не заслужиш своє вояцьке ім'я тебе будуть звати Сіряколап! Сказав Чистозір.
Всі коти на галявині стали викрикувати його нове ім'я.
-Сіряколап! Сірякола! Сіряколап!
А сам Сіряколап побіг до наставниці й вони торкнулися носами.
Коли всі стихли Чистозір продовжив.
-Білишка. Він повернувся до білої кицьки. -Твоїм наставником буде Вербозір. Чи присягаєшся вірно служити своєму Кланові?
-Присягаюсь. Сказала Білишка.
-Тоді віднині і надалі поки ти не заслужиш своє вояцьке ім'я тебе будуть звати Білолапка! Сказав Чистозір.
Всі коти на галявині стали викрикувати його нове ім'я.
-Білолапка! Білолапка! Білолапка!
А сам Білолапка побіг до наставника й вони торкнулися носами.
