реакції персів "Наруто" (Заморожено)

міні історія Саске)

САСКЕ

Вже не мало часу пройшло з тих пір як т/і залишила Каноху. Кожного дня Саске дивився в небо і думав, що з нею, де ти, чому вона пішла. Відповіді йому не міг дати ніхто, крім неї - т/і, яка пішла так давно... але він пам'ятає її. Пам'ятає той ніжний легкий голос, тепло і світло яке дівчина випромінювала.

Під час ще одної спроби знайти т/і хлопець вже думав вертатися додому, але на нього напали. Точніше напала, та сама дівчина, саме т/і яку він шукав. Вона рухалася як його ворог, її рухи точно не мали наміру залишити його живим, а очі показували нейтральність, як до байдужої людини, якої потрібно позбутися.
Саске одразу зрозумів - ґендзюцу, дівчина під ним...

Довго не думаючи він знерухомив подругу, зробив то з якоюсь ніжністю, щоб не ранити. Таке для Саске є не характерним, але не в цьому випадку. Підійшовши до т/і він заглянув тій в очі ну а через них і в її розум, щоб побачити, що сталося.

Учіха побачив ту ніч. Ту ніч коли в останнє бачив товаришку. Після вашої зустрічі т/і пішла до річки, там сиділа і дивилася в воду, одночасно розбираючи свої думки. Момент і вона в воді. Несподіваність, течія і те, що дівчина не вміє плавати - все було проти неї. Далі частина без будь яких спогадів. Тут вона проснулася в будинку якогось чоловіка, після розмови з ним стало зрозуміло, що він відступник який збирає таких як і він щоб вбити хокаге. Т/і хотіла втекти, щоб розповісти все в Коносі, дівчину окружили. Той самий чоловік наклав на неї техніку і зробив своєю пішкою. Хлопець побачив смерті людей, яких змушена була вбити т/і.

Саске зняв з дівчини ґендзюцу і вона відключилась. Через кілька годин т/і прийшла до тями. Знаходилася вона в дерев'яному будинку, з перев'язаними ранами які слід було обробити вже давно. Вона піднялася з ліжка, і подивилась навкруги. Стіна стіна стіна і ще одна стіна, обривисті спогади які викликали неприємні відчуття. Після спроби згадати, що було дівчина повалилась на подушку.
Ледь відкривши очі т/і побачила доволі знайоме обличчя.
- сСаске?де я? Що ми тут робимо, що сталося?
- о доброго ранку, я то думав скільки ще ти тут валятися будеш, ніби то під звичайне ґендзюцу потрапила, а відходи від нього ніби після війни
- я?! Ґендзюцу... що за- ось тільки договорити ти не змогла бо ж згадала все що сталося, як потрапила під техніку, чому так сталося, жахливі накази чоловіка, тих кого вбила. Жаль, злість, жах і ненависть за те, що не змогла тоді нічого вдіяти накрили тебе, і по очах полялись сльози. Саске не говорив нічого, бо в цей момент тобі потрібно було виплакати ті жахливі емоції. Ти плакала і кричала в обіймах хлопця який тебе врятував. Через кільканадцять хвилин ти більш менш заспокоїлась і стала говорити:
- Саске! Нам потрібно в Каноху! Ті хто мене зловили, готуються напасти на селище нам не можна просто сидіти
- не переживай я вже повідомив про це хокаге
- але як ти?
- шарінган...
- тобто ти мені в голову заглянув?
- так
- і як багато ти побачив?
- рівно стільки скільки потрібно
- оуу ну добре... знаєш, я пам'ятаю те, що ми знайомі, але багато моментів з тобою і нашими друзями зникло з пам'яті... Я знаю що вже все добре, але те, що я не можу згадати не дає мені спокою. Таке відчуття що я забула щось дуже важливе. Ну пам'ятаєш ту ніч коли ми бачились останній раз? Я думаю що тобі між нами мало статись щось важливе. Але я не Пам'ятаю ЩО!(
- мало статись щось важливе, наприклад це - Саске Учіха простягнувся до т/і, взяв її обличчя в руки і поцілував, дуже ніжно зжав її губи своїми, після кількох секунд дівчина відповіла на поцілунок) після цього хлопець посміхнувся а т/і сказала:
- так. Саме це тоді мало статися, але щось пішло не так...
- ну це вже сталося, а зараз йдемо вечеряти, потім я тобі рани перев'яжу і будемо відпочивати. Завтра чи після завтра підемо в селище, там нас обох чекають - хлопець піднявся, потріпав твоє волосся і пішов готувати щось поїсти.

---------------------------------------
Хто твій улюблений персонаж