Кажуть– що дурна,
Повинна була знати.
Але ж не знала.Кожне слово тут – "обман",
Усі сльози лиш туман.
Не римується ніяк.
Хто ти? Доля чи Життя?–Білий вірш? – Так, білий.
–Може краще як раніш?
– Ні мій друже, це полиш, Як раніше, вже ніколи.– Невже білий? Білий вірш?Не твоє це, не пасує.
Я скажу тобі:"Облиш!"
Думка твоя мене давно не хвилює.– Так це білий, це верлібр.
Але той, новий.
Ще ніхто так не писав,
Хоч і вільний він від рим.Мене більше не хвилює думка твоя,
Хотіла сказати:
" Життя нове почала".Можливо все скажу в пусту,
А може кому думку свою донесу.
Так, дивно. Не схоже на те що раніш.–Забути про все?
Розпочати як гірш?Мабуть...
Примітка:
Слова – думки автора.Слова – розмова поета з оточуючими.
Mirabile horror– дивовижний жах (з лат.)