Це не дівчинка...

1 глава

Юнджи стукотить каблуками по асфальту й привиртає до себе увагу прохожих альф.
   Красиво укладені, темні коси розвівалися мегеньким вітерцем. Біла блуза та спідниця олівцем, які підчоркують її фігуру. Красивий ледь помітний мейкап. Гріх не задивитися на таку красуню.
  Дівчина зупиняється біля кафе "Лілея" і заходить в середину. Зразу ж їй в очі кинулися Чонгук і Намджун, які сиділи в віддаленому куточку кафе.
  Чим ближче Юнджи підхонила тим гучніше чула плач її маленького Кукі. Звуки всхлипів почали різати серце омежці й  вона зразу почала обіймати, гладити по спині і заспокоювати Чонгука.
  - Чонгкі, все буде добре. Всі альфи тварі. Без обід Джун.
  - Все ок. - відповів альфа і відпив своє капучіно.
  - Я його як побачу, то повір мені я його з х¥й йому в зад звсуну. Блять ізмєнщик йо**ний. Ну нічого.
  - Юнджи, не потрібно. Все добре.
  - Він довів до сліз мого маленького Кукі. Він думає так просто з рук зійде? А ніх¥я.
  - Вибачаюся, що вімішуюся. Юнджи, ти омега перестань материтися, наче сапожник. Піди собі щось краще замов. Я там бачив мандариновий тортик. - Намджун знає по чому бити і як піднести. Юнджин просто обожнює мандарини. Можна сказати це її слабість.
    Вона швидко підійшла до вітрини з всяким вкусняшками, як тут замітила краєм ока знайоме обличчя. Техьон. Та іще й не сам, а з якимось омегою. Вона підійшла з заді хлопців й схватила бох за вухо.
  - Ну що сволоч допригалась? - злісний голос омеги, аж пробрав до кісток. - Я казала. Обідиш мого Кукі. Х¥й бл*ть обірву. Я тоді не понятно виразилась? Ох ти навіть уявити собі не можиш, як я зараз хочу тобі вїб*ти. Але Гукі потім буде на мене злитися. Бачиш він тебе любить, а ти тр*ха€шся з цею шлю*ою забавляєшся.
  - Вибач, але я альфа. Друг Те. - обізвався хлопець.
  - Мене це не ї*бе.
  - Ну ти ж омега, Юнджи. Перестань материтись. - зашипів через зуби Техьон.
  - Б*лять. Давай я іще тобі поклони буду бити. Плювати я хотіла на вас альф і на вашу нікчемну думку.
  - Юнджи заспокійся уже чуть-чуть. Ти усеньке кафе на вуха підняла. - до її плеча торкнувся Намджун і почав по троху заспокоювати, але не тут то було.
- Намджуна, ти що їх захищати надумав? Ми з тобоюі Кукі з пелюшок разом, а ти захищаєш того хто обідив нашого кролика? М?
- Ні я не... - Кім уже бачить, що іще слово і почав валити (валим валим в соседние село😅). Різко її притягують до себе і заключають в "обіймах", то був той рижий альфа.
- Успокойся.
- Руки свої забири від мене! Де це видано, що по серед білого дня до омеги лізе альфа!
- Юнджи! - почувся ледь тримтячий голос Чонгука. - Хватить. Чімін пусти її.
- Добре. - він пустив дівчину і підійшов до Чонгука. - Як ти? Я говорив з Те. Він все пояснив. Вислухаєш його?
- Та не буде він того козла слухати.
- Ну ні в мене терпіння на тебе не має.- Пак зтиснув зуби, схватив Юнджи за руку і повів на вихід.
- Пусти мене! Не маєш права до мене торкатися! - вона старалася вирватися, але альфа сильніший.
   Раптом роздався дзвінкий звук пощочини. Чімін аж на замлю упав від такого удару. Щока заграла червоними карасками. В додачу Юнджи плюнула в альфу.
- Іще раз торкнеся буз я€ць останешся.
- Ти й0бн¥та? - да Чіміна підбіг Техьон і почав роздивлятися чіткий слід пощочини.
- Не х¥й лізти до мене! Як ви альфи мене заї*али! Думаєте тільки про себе! А омеги по вашому одброси? Лицеміри.
- Мін Юнджи! Хватить!
- А то що? А Намджуна? Скажиш мому батьку де я? Будьласка. Давай. А знаєш що? Йди ти в ж0пу. Не хочу тебе бачити.
- Юнджи...
- Було приємно з тобою дружити. Бувай.
Вона просто вийшла з кафе.
- В неї скоро течка, чи що? - з недоумінням запитав Чімін.
- Ага. Круглий рік. - пробурчав Намджун.
- Вона мене часом так достає. Особливо, коли я з Кукі чогось не можемо поділити.- відповідає Техьон.
- Чую вона нап'ється сьогодні в стельку. - понуро каже Чонгук.
  Юнджи йде в напрямку доми й ладна перематирити все живе на білому світі. Злість і в одночас жаль за сварку з другом. Вона дістає телефон і набирає лише один номер "Хося🐿🌞"
- Привіт, Юні. - прозвучало по ту сторону трубки. - Що в тебе сталося? Шеф домагався? Невже хтось розкрив тебе?
- Сплюнь. Ні, просто давай вип'ємо   разом... Я з Джуном посварилась. Чуть Техьона не забила.
- Добре. На нашому місці? Я завди. О доречі я візьму з собою двоюрідного брата. Ти не проти? Якщо ні, то ти будиш як Юнджи,  чи Юнгі?
- Ти знаєш як мене за*б¥ють ті каблуки й перука? Це просто жесть.
- Ну ок. Тоді жду тебе Юнгі.
- Ага, давай.
  Раптом омега відчув, що йому трохи погано. Тіло трохо ломить, слабість по тілу. Зхоже, що блокатори уже починають розвіюватися, а запах росте з кожною секундой. На все те щей блокаторів з собою не було. На Юнгі почали звиртати увагу усі прохожі, а особливо альфи. А омезі страшно та ще й як. Він пришвидшує крок, чуть не біжить. І ось уже близько підїзд. Він чуть не залітає в квартиру. Всенький запихканий бігом направився до аптечки. Слава богу блокатори на місці. Можна зідхнути з полегшенням.
  Хлопець зразу пішов набирати ванну теплою водою, добавив пару капель відвару з заспокійливих трав та сушеної шкірки мандарин. Якраз те що потрібно.
  Перука, одяг уже зняті, а тіло поринулося в тепло води. Аромат феромонів омеги і легкого запаху улюблених мандаринів поедналися в один запах, який так заспокоює омегу, як ніколи. Тіло по тихеньку розслабляється та починає проникати в царство Морфея.
  Юнги просиняється уже в холодній воді й зразу дивиться на годниннк, який показує уже за 5 вечора. У й прикрасно до зустрічі з Хобі іще є година за яку можна нормально так зібратися та прийти на договорене місце