Це не дівчинка...

6 глава

  Зранку раніше в двері в же не звонять, а ломляться. Юнгі веселий на всіх парах летить до дверей. Ранок без дзвінків Хосока чим поранше по раніше немає і це просто шикарно, можна відпочити. Думав Юнгі. Поки не побачив те життєрадісне сонечко під своїми дверима, яке зараз вигризе кнопку дверного звінка, або його нахрен заклинить і весь будинок буде потім жалітися йому. В принципі як добре що Хосок стоїть близько до дверей. Юнгі різко розмахує двері, а Чон так швидко не зреагував і двері прямо врізаються тому в ніс.
- Мін блять Юнгі. Ти що робиш? - він хапається за місце ураженя руками і старається не закричати на весь під'їзд. Знає він сусідів Юнгі вже, як свої п'ять пальців.
- Проходь як маєш.
   Хосок прямо влітає в квартиру і починає вити від болі. Наче це зменшить біль, або взагалі вилікує носа. Юнгі зразу пішов по лід, який приклав обережно до пораненого місця другу.
- Вибач.
   В відповідь прозвучало лише "угу". Було швидким чином відправлено по лід та прекладено до носа Хосока, який сидить спокійно собі, руки в власній крові. В Юнгі склалося враження, що поки його не було, Хосок пачку валерянки випив.
- Живий? - Юнгі старається дуже ніжно.
- Та здається живий. Ніс безумно болить, надіюсь ти мені його не зламав.
- Ага живий. Всенькі руки в крові. Давай підемо якось твої руки мити.

***

   Ну що руки успішно вимиті, до лікарні з'їздили. Перелому не має. В той момент, коли дивилися на стан Хосока, Мін собі чуть всі нігті не згриз. Можна вважати, що це на його совісті.
   Коли вони подзвонили Мінде, то він почав іще більше панікувати за Чона, який доречі очухався від невеликого шоку, коли уже везли в лікарню. Оце вони всі себе весело накрутили.
   Веселий видався ранок. Правда?
   В машині зараз тихо. Мінде спокійно веде машину, яку лише чуть-чуть заносить на легких поворотах.
- Хося, вибач. - Юнгі правда шкода друга.
- Чігого. Сам винен. - Хосок уже спокійно сидить і може добре оцінити ситуацію. Навідмінно від його альфи, якого заносить не кожному повороті. - Так з мене досить. Ставай, будемо мінятися. І давай без "але". Мені розбили носа, а валерянку потрібно пити тобі. Не альфа, а тряпка. Боже, невже мені не модно нормального альфу?
- Ей! Та нормальний я. - Альфа почав заперечувати.
   І почалося. Згадали все. Від буденних речей та привичок до ліжка. Юнгі тим чосом уже почав проклинати цей день і своє й так не легке життя.
- Закрийте свої пельки. Розкричалися . Посперечалися й годі. - Максимальний спокій, максимальний спокій. Юнгі спокойний, але в душі він з однієї сторони радий, що розбив носа Чону.
- А точно. Юнгі, як там твої аналізи? Ти був в Джина? - Хосок різко подивився на друга і сворка нарешті затихла.
- Як завжди низькі гормони, хоча цього разу показник трохи вищий. Джин сказав, що мені потрібно знизити дозу блокаторів, а ті які мені допомагають не так сильно реагувати на альф, далі пити.
- Юнгі, можливо, тобі потрібен альфа, який буде коло тебе, якому ти будиш довіряти. В моєї сестри також проблеми з гормонами, але вона знайшла свою пару і все добре. Гормони стабільні.
- Мене вчора чуть не викинуло, коли обійняв Чіміна. Нормально, просто супер. Я не можу.
- По-перше, в тебе був тяжкий день. По-друге, я даю 95%, що до тебе хочаб один альфа клеївся й крутився цілий день. На вихідних просто побути в двох. Перевірити як ти себе будеш почувати.  - прочав далі налаштовувати на правильні думки Мінде.
- Можливо, ти правий. Тоді в завтра запрошу його до себе.
- Не вийде. - Втрутився Хосок в розмову. - В нього гон почався з ранку. Аби там квартира ціла була.
- Стоп. А ти як знаєш? - Юнгі й правда цікаво стало.
- Я його закрив в квартирі. - Хосок показав ключики з брилочком котика. - Потів має прийти його батько, принести трохи продуктів. До вечора Чімін вже має спати.
  - А він сам? - Мін навіть сам не зрозумів коли в середині посилилося зовсім нове почуття, "ревність?". Думка, що в когось може бути щось спільне з кимось окрім них, дерло душу з середини, нече кричало "Моє".
- Він наша недотрога. Після першого провединого гону з омегою, більше нікого не було в цей час. - в Юнгі аж запах з невідомих йому пречин, став трохи густішим та здається він щлиться. Ось і Чони зрозуміли всю цікавість ситуації. І тут вже й Мінде буде разом з Хосоком штовхати цих двох один до одного.
   Раптом в кішені джинс Хосока, задзвинів телефон. На десплеї чіткими літерами було виведено "Дядя Сок". Хоча вони і часто пліткують разом по телефоні, Чону стало не по собі, наче щось має погане статися.
- Так. Дядя, щось сталося? - голос трохи здригнувся, коли по ту сторону трубки почувся хриповатий голос чоловіка. Ну зовсім не притаманний для його сонячного дяді.
- Хосок, Чімін в лікарні. Ми вирішили привезти йому хоч якісь продукти на період гону, доки не настав пік. Чімін лежав непритомний в коридорі. Ми поки незнаємо як він.
- Киньте мені адресу лікарні. Ми скоро будемо.
- Добре. Зараз. - І трубку вішають.
- Що сталось? - Знервовано подивився на коханого Мінде. В Хосока лице стало бліде, як крейда. Наче він побачив перед собою страшного монстра, який норовить з'їсти його повність.
- Чімін в лікарні.
- Кажи адресу.

***

Швидкими й широкими кроками вони йшли по коридорах лікарні. Всі переживали, в одночас незнаючи, що сталося. Ось уже знайомі обличчя для Чонів стоять напроти потрібного їм кабінету. Обстановка напружена, всі подивилися один на одного. Звісно, хто б сумнівався, що погляд батьків Чіміна впаде на Юнгі, який невольно аж зжався під пильними поглядами. Можна сказати, що вони наче намагалися його з'їсти.
- Чон Хосок, кого ти приволік з собою? - почав батько Чіміна, якво незадоволений цією картиною.
- Це мій друг й по-сумісності істинний нашого Чіміні. - в заді роздався кашель. Це не такий, яким хочуть привернути до себе. Він бува, наче людина душиться, чи щось подібне. Першим спохватився Мінде та хотів дати опору омезі, але його штовхнули з словами: "Ти дурний?" "Хочеш його на лікарняне ліжко покласти?".
   - Юнгі. Юнгі, дивись на мене. Чуєш? - в відповідь лише легкий кивок головою. - Пане Пак, попрошу заспокоїтися та приборкати свої гормони. В Юнгі проблеми з сприйняттям гормонів альф. Він не зможе довго зтримуватися. - Хосок поглянув на збентеженого Мінде в протележній стороні коло дверей. - Мінде, можиш випити блокатори і вивисти Юнгі на свіже повітря?
- Ти іще питаєш? - з кішені були вийнята пластінка з блокаторами й випита одна пігулка.

***

   В коридорі повисла гробова тиша. Проте тільки коли-не-коли роздавався звук ходьби, то медсистра, то лікар, то пацієнти. Всі чикали поки з палати вийде лікар і скаже, як там стан Чіміна. Двері відчиняються, а з відти виходить Джин зі словами:
- Я просто в шоці від цієї парочки. Обоє з блокаторами балаються, як з цукерками. Пане і Пане Пак, а також Хосок, з Чіміном усе добре, але він зараз спить. Пояснюю чому це сталося. Чімін випив дуже велику норму сильних блокаторів. В гон альфам просто необхідно виділяти феромони. Через надмірний блок, феромони накопичились і почався невеличкий збій. До того всього ми додаємо, те що коли почався гонвін явно був з Юнгі. Вовк почув феромон істинної пари й зхотів, ну ви розумієте. Все б нічого, якби Юнгі міг нормально зприймати феромтони альф. Це запутано, але надіюсь ви мене зрозуміли.
- Джин, втомився? - положив беті на плече свої руку чоловік.
- З ними в психіатричну лікарню посадять. В того збій, той вже на койці. Сьогодні іще колега зказала, що Юнгі Хосоку наса розбила. Да, Хосок? - Він перевів пильний погляд на омегу, який стояв трохи віддаль від всіх.
- Так.
- Давайте тако. Поки Чімін спить якось вигадаємо методи вирішиння.