Кліфорд і Лілі

Глава 1 - день народження

- Кліфорде, тепер моя черга грати. Ти вже двічі виграв, -  ледь не прокричала Лілі.

- Ой, дійсно, проте навіщо тобі довіряти важкі рівні, все одно програєш, лише рейтинг гри зіпсуєш - посміхаючись відповів Кліфорд.

- Це мій комп'ютер! - прокричала Лілі.

- Гаразд, гаразд, грай, а я зараз прийду, - відповід Кліфорд.

"Нарешті, -  подумала про себе Лілі. - Що цей хлопчисько про себе думає? Поводиться так, наче це я гостя, а він господар".

Лілі та Кліфорд друзі з дитинства. Хлопчик старший за дівчинку на 3 роки, та вони все одно знаходять спільні розваги, які цікавлять обох. Чи то комп'ютерна гра, чи побудова "палацу" з подушок, чи поїдання смаколиків - вигадають будь-що. Лілі - 5-річна дівчинка. Вона обожнює рожевий колір, казки про принцес, носити сукні, має багато ляльок. У неї зеленого кольру очі, пшеничне волосся. Батько Лілі - працює в банку, а мама - домогосподарка. Сім'я дівчинки живе в двоповерховому будинку на околиці Києва, до якого легко можна дістатися: метро в трьох хвилинах ходьби. Кліфорд Картер - один з друзів Лілі. У нього карі очі, темне волосся. Живе хлопчик лише з мамою. Батько Кліфорда помер, коли той був зовсім маленьким. Його бабуся живе на поверсі нижче. Мама Кліфорда, Барбара Картер, - це подруги мами Лілі з колишньої роботи, тому вони з Кліфордом, живучи в одному місті з Томсонами, відвідують їх кілька разів на рік зазвичай на свята. 

Сьогодні якраз було 9 липня - день народження Карли, мами Лілі. Як завжди вона приготувала сотні страв. Готування - її життя. Прийшли не тільки Картери, й батьки іменинниці, брати Карли, їх аж четверо. Також приїхала ще одна хрещена Лілі Алісія з Італії. Нещодавно завідала й сусідка Джулі. Мамі Лілі надзвичайно любить приймати гостей і пригощати їх своїми кулінарними витворами. 

Погода була спекотна. Але й недивно: надворі середина літа. У таку погоду можна лише купатися і засмагатися. Наподвір'ї лунає гучна музика, гості  сидять за столом на вулиці під виноградником. Ось з будинку вийшов Кліфорд, щоб взяти талірку вишневого желе. 

- Кліфорде, мені здається я знаю, що ти шукаєш: воно там, в кінці столу, - посміхнулась Карла.

- Дякую, - відповів Кліфорд.

Барбара приєдналася до розмови: 

- Що ти скажеш, якщо ми сходимо у вихідні до зоопарку? Я, Лілі, Кліфорд, ти і Дерек? - поцікавилась Барабара.

- Чудова ідея, я напишу тобі в Телеграмі, - відповіла Карла.

-  Я обожнюю зоопарки, особливо слонів, - втрутився до розмови Кліфорд.

- Сподіваюсь, Лілі також тепло зустріне цю ідею, як ти, - посміхнулась Карла.

"Я теж" - подумав про себе Кліфорд.

Повернувшись до будинку, хлопчик провів ще кілька годин за комп'ютером з Лілі. Вони грали величезну купу ігор на двох, які так обожнювали обидва. Та сонце почало вже сідати, гості почати розходитися. 

- Давай я тоді допоможу з посудом? - запропонувала Баравала

- Я не проти, я настільки втомилася, що валюсь з ніг, - поскаржилась Карла.

Діти вийшли надвір. Вітер показав себе, і вони одягти олімпійки. 

- Я одружусь на Лілі, коли ви будемо дорослі, - в голос сказав Кліфорд сам того усвідомививши.

Лілі почула цю фразу, проте нічого не відповіла і просто втікла.

Кліф стояв як вкопаний. Тільки зараз зрозумів, що сказав це вголос.

- Кліфорде, нам час йти додому, - нагадала Барбара. 

- Так, мамо, - сумно відповів хлопчик. 

"Це дуже невиховано. Вона навіть нічого не відповіла. Може їй подобається хтось інший? Хто мій суперник?" думав Кліфорд.

Насправді Лілі замислилась над цим по своєму. 

"Кліф - лише товариш, і аж ніяк не може бути чоловіком, він мені зовсім не подобається...

- Доню, йти сюди, - перервала думки Лілі мати.

- Я тут, - миттю прийшла дівчинка: для мене теж є подарунок? 

- Можешь взяти цю шоколадку, твоя улюблена - лагідна відповіла Карла 

- Дійсно, дякую мамо, - подякувала Лілі.

- До речі, мама Кліфорда запронувала піти на вихідних в зоопарк. Ти як? - поцікаилася мати.

- Так, звичайно, - відповіла Лілі

"О ні, тільки не це" - подумала про себе Лілі 

"Я не хочу його бачити, мені буде ніяково. Про що мені з ним говорити? Точно. Я нічого йому не буду говорити."