Зимовий романс

Вона любила зиму, але не болотяну, а люту та морозну. Коли виходиш з будинку, а в тебе вже рум'яні щічки та червоний ніс. І причиною цьому є те, що зима зображає її душу і якоюсь мірою внутрішній стан. А що стало спусковим гачком для цього заховано глибоко в серці – Ади. Про це мало кому відомо, й мало хто дізнається. Це таємниця з якою вона не бажає ділитись, бо саме в той час, її душевна зима розпочне танути. Зима для неї – саме та пора року, коли можна безперервно гуляти парком чи околицями міста, де вона проводила час ще з дитинства. Розглядати та милуватись витворами цієї чарівної панни, яка здатна тільки одними сніжинками та інеєм намалювати, те що захопить серце заживе.

Саме так сталось і цього зимового дня напередодні свята Святого Миколая. Ада, після роботи бажала як найшвидше потрапити додому, що на неї не було схоже. Адже, що-що, а погуляти засніженим парком після роботи було її чарівним ритуалом. Але не сьогодні. Після завалу на роботі, і мороки з нервовими клієнтами їй потрібно було відійти.

« - Адо, будь ласка, переглянь ось ці дати у квитках клієнтів Заворюшних. Пан, знову телефонував і просив змінити дату на іншу. – знервовано промовила Лідія Євгенівна.

- Добре, і на які дати цього разу?! Скільки ж разів за тиждень можна змінювати дати? Могли б і вже визначитись. – Обурено пробуркотіла Ада до старшої менеджерки.

- Ну коли сім'я на грані краху, то ще і не таке можливо. – задумливо відповіла та, і вийшла з кабінету.

- Скажеш, пану Заворюшному, що це я останній раз іду йому на зустріч, більше дати я не збираюсь змінювати. – додала наостанок Ада, поки у дверях ще виднілась Лідія Євгенівна.» - згадувала Ада сьогоднішню ситуацію на роботі.

Ада ішла з роботи й занурилась в думки. Як можна створювати сім'ю з людиною в якій не впевнений і вже після декількох років подружнього життя бути на межі краху і розлучень. Де ж тут щастя? А тим більше радість від життя? «Як же добре, бути самотньою, без пари, тебе ніщо не ставить в обмеження і рамки, ти реалізуєшся і живеш своїм життям. Так наче це єдиний день в році для щастя. Тобто ти – щасливий щодня на одинці з собою.»

Ада була самотньою і не через те, що вона не була красунею чи обдарована якимись рисами характеру. Навпаки, вона була чарівно красивої дівчиною. Голубі очі кольору морської хвилі, немов вона була корінною жителькою островів Балі, і природа наділила її такими очима. Та і серед близьких друзів її часто пестливо звали – Балі. Окрім цього Ада успадкувала природно біляве волосся, яке завжди пряме немов лінія горизонту від матері, а від батька вона отримала чарівні пухкі губи, які нагадували ніжний ще не розквітлий бутон троянд. Вона була середнього росту, не надто високою, але і низькою її б не назвав. На правій ключиці в Ади була родима пляма. Вона завжди була стрункою, а її ходьба нагадувала граційну лань, яка не іде, а пливе по хмарах, наскільки ж легкою була і її ходьба. Також буде варто казати, що сьогодні Ада була одягнена в теплу шапку білого кольору, шубу яка була за довжиною майже до гомілки, білі утеплені джинси та чобітки, які нагадували челсі. Неодмінним атрибутом кожного її виходу на вулицю були рукавиці.