Волошки

Моя орієнтація

Ми були змушені переїхати у маленьке село з величезного міста-мурашнику. Я залишила всіх своїх друзів, своє перше кохання, всі хобі та все те, що було мені дороге. Мені здалося, що це були останні дні в моєму щасливому житті, що я більше ніколи не зможу дружити та кохати.

Привіт мене звати Ліза, мені 15 і я вагітна. Цікавий початок історії, чи не так?) Давайте розпочнемо історію з самого початку. Мої батьки одружилися та переїхали до Києва з різних сіл. Історія їх кохання настільки мала, що я можу описати її в трьох словах: "нас змусили батьки". Мама з татом ніколи не любили один одного, їхні батьки були колегами по роботі, тому їх шлюб був дуже вигідним для всіх, крім них самих. Звикнеться - злюбиться, це якраз про них. На диво я в сім'ї не одна, в мене ще є старший брат. Його звати Антон, йому 22. Ми не дуже ладимо між собою, але підтримуємо дружні стосунки.
У Києві проходило все моє дитинство. Я знайшла собі найкращу подругу - Алю. Аля моя найрідніша душа у всьому світі. Вона знає про мене абсолютно все, вона бачила мене в абсолютно всіх станах. Я довіряю їй абсолютно всі свої секрети та переживання.

Деколи, дивлячись на Алю я сильно замислювалася на рахунок своєї орієнтації. Її скули, рельєфи тіла, ніжний голос та тендітні руки просто зводять мене з розуму. При лише одному її зацікавленому погляді в мою сторону в мене трясуться ноги. Але як я не намагалася зізнатися їй у своїх почуттях, все на марно. Аля напевно не розуміла серйозності моїх почуттів та просто віджартовувалася.

Л: Аль, я тебе дуже сильно люблю.

А: Боже, зайка (так вона мене по ніжному називала) ти навіть не уявляєш, як тебе люблю я.

Л: ти серйозно зараз?

А: звичайно, а як по іншому - говорила вона з сарказмом - як таку дурочку не любити?

Л: ну так)

В такі моменти я хотіла обіймів, подекуди поцілунків та ласкань. Короче кажучи, я хотіла ніжності та уваги.

Компенсувала ці потреби я своїм однокласником заучкою Ніком. Нік - добрий, розумний хлопець, який по вуха закоханий в мене. Він красивий, середнього зросту блондин, з веснушками, карпатим носом та окулярами на пів обличчя. Не те, щоб я його кохала, можливо якась симпатія і була, але я точно знала, що в стосунках з ним я відчую себе коханою і потрібною.

Ми не часто гуляли, та і взагалі рідко проводили час разом, все наше спілкування відбувалося в школі та в переписках, на телефонних розмовах він просто мовчав, бо боявся, що нас прослуховують. Дивно, чи не так? Сам Нік був трохи дивним, його мама - дуже помішана християнка, і він був вихований по всім законам церкви. Тому максимум близькості від нього це обійми. Проте списувати домашнє він давав, і на контрольних допомагав, тому я не дуже парилася за навчання.

Здається, що у мене є хлопець, якого я не люблю, а просто маскую свою орієнтацію і найкраща подруга, в яку я по-справжньому закохана. Але ні, все трохи по іншому. До Алі я відчуваю симпатію, яка в моментах переростає в тваринне бажання взяти її, не більше. Моє перше і як мені здається єдине кохання це Бен.

Бен - найкращий друг Антона, йому 20 років. Він вчиться на першому курсі універу на медика, а точніше педіатра. Я ж терпіти не можу дітей, мене виводять з себе їх крики, писки, якісь дурні дії та слова. Бен виріс в дитбудинку і точно знає, що таке потреба в любові і піклуванні. Бен повна протилежність Ніку. Він високий, зеленоокий брюнет, в нього спортивна тілобудова та прекрасно видно вени по всьому тілу.

Характер в нього звичайно ж такий собі, часто він грубий, проте має чудове почуття гумору. Здається, що він ідеал у всьому. Проте є чорна пляма на його біографії. Бен полюбляє жіночок постарше і весь час шукає собі забезпечених мілф. Він розповідає всім, як він трахає стару бабку при грошах в жартівливій формі, і ніхто не сприймає його розповіді серйозно. Окрім мене.