Слова, що ріжуть душу

Vol.1

( Прошу проголосувати за твір, чим більше голосів - тим швидше продовженя)

╔༻ ━━━━━━━━━━━━━━━━━ ༺╗

Пролог

"" Це була ти..." - останні, та не менш болючі слова, що я почула у своєму потворному і грішному житті. Я ненавиділа себе завжди. Мабуть, як тільки сперма мого батька потрапила туди, куди їй , бляха, не треба було потрапляти. Навіть зараз я хочу задушити себе і більше ніколи не чути свій голос у власній голові, яка без того починає гнити. Не ходити по цій нікчемній землі. Вона ховає тіла всіх моїх жертв, а я не хочу! Їхні обличчя, руки... Вони такі чудові... Я вже декілька років ось так блукаю і блукаю між деревами, шукаючи душу своєї любої подруги. Такої милої, завжди веселої. Лише її відвертий страх мені подобався. Де ж ти , моя Анабель? Безкінечна ріка часу не має права нас розлучати. Чи ти просто ховаєшся? Я вже змучилась, знов повертатись до твого страшного тіла... "

╚༻━━━━━━━━━━━━━━━━ ༺╝

 Vol.1

Крім агресії Рей не відчуває нічого вже досить довгий період часу. Навіть сни їй не сняться, навіть жарти не смішні, хоч вона не памятає коли взагалі сміялась за свої довгі 19 років. Тому дівчина просинається не від холодного поту чи навіть будильника. Зазвичай це або шум від телевізора, що мамка вмикає регулярно( аби увага була прикута до бородатого ведучого новин, а не до розкиданих пляшок горілки) або міський шум машин. Цього ранку це був взагалі крик ворон. Схоже це було попередженння.

Рей повільно встала з ліжка. Телефон не розривався від повідомлень, але їх було занадто багато, враховуючи, що дівчині взагалі ніхто не пише.

┏━━━━━━━━━━━━━┓

Анабель: Привіт, крихітка.

Анабель: Надіюси ти вмієш читати)))

Анабель: Ля. Ти коли вже нарешті в школі зявишся?

Анабель: Керівничка скоро буде дзвонити твої мамці.
┗━━━━━━━━━━━━━┛

- Бл*ть!

Вже почався другий урок, а юна студентка ще вдома. Щоб вона робила без своєї найкращої подруги? Один університет, один факультет і навіть одна парта на двох. Лише відстань між будинками мішають, але хіба це важливо? Взявши пошарпаний рюкзак на плечі і різко одягнувши навушники, Рей побігла зі своєї кімнати.