Моя прекрасна няня

Частина 1

— Так, я шукаю няню, яка зможе сидіти з моєю дитиною буквально з ранку до ночі. Так, я готовий платити більше звичайної ціни. Ні, не потрібно мені скидати резюме на пошту, я хочу сам провести співбесіду з претендентами і впевнитись в їх компетентності. Завтра після дванадцятої влаштує? Чудово, підготуйте все на найвищому рівні, — Юнгі закипає на на жарт, тому що питання з пошуком няні для його крихітної дочки стоїть ребром вже близько місяця. Жінка середнього віку, що працювала тут раніше, виявилася просто огидною нянею: провівши одного разу камери відеонагляду, встановлені в квартирі, Мін миттєво втратив самовладання і віру в те, що він не самий найгірший батько в світі — бета вдарила його дочку за те, що вона розплакалась. В той день гнів альфи пізнали всі, хто зустрівся йому на шляху додому, а няню миттєво звільнили, і агенство само запропонувало подати на неї до суду. З того дня малеча залишалася під опікою у молодшої сестри, Юнджи, але та зовсім скоро вертається в Тегу, і слідкувати за крихтою знову буде нікому.

Альфа сидить біля ліжечка, де спить його дочка, і слідкує за тим, як вона спокійно сопить, любовно укрита теплою дитячою ковдрою. Вона агукає тихенько, чим смішить татка, але оченята не відкриває, напевно бачачи чудовий сон. Мін простягає руку до її обличчя і гладить трішки шершавими подушечками пальців м'яку щічку дитини, захоплюючись її здоровим рожевим відтінком. Малеча принюхується до присипляючого феромону батька, смішно двигаючи носом-кнопочкою, посміхається крізь сон, оголюючи зовсім чарівні передні зубки, і продовжує спати. Юнгі від такої картини плавиться, стає м'яким, ніби зефірка, тому що слідкувати за своєю малеча, щасливою і захищеною від будь-якого негативного впливу, безмірно приємно. Мін поправляєковдру ніжно-кремового кольору з великим малюнком ведмедика, милу подушечку, цілує доньку в лоб і йде в кабінет, щоб розібрати решту папіру.

Зрозуміло, Юнгі затримується до пізньої ночі, і прокидається в ліжку зовсім розбитим і стомленим.  В області скронь неприємно пульсує, а очі все ніяк не хочуть відкриватися, і тільки тихий плач дитини, що доноситься з дитячої кімнати, змушує альфу схопитися з ліжка, про що він одразу шкодує, тому що чорні кола перед очима ніхто не скасовував навіть у його  молодому віці і піти до малюка.  Юнгі дбайливо бере її на руки, вітається ласкаво, хоча, якби перед ним хтось із підлеглих, він би вже давно накричав на нього за порушення блаженної тиші.  Крихітка простягає руки до обличчя папочки, сміється заливисто, підсвідомо передчуваючи швидкий сніданок, і радіє ще дужче, коли її нарешті міцно обіймають, укладаючи голову на широке плече.