Червоне худи

Нова частина життя

Як він міг у це потрапити?  Коли це розпочалося?  І ця незручна, але дуже зручна ситуація для одного хлопчика.  Маленька кабінка жіночого туалета і він.  Такий маленький і оманливо тендітний у страшенно дратливим червоному худорді.
Коли це розпочалося?
Розум негайно показав страшенно чіткі спогади минулого тижня.
Черговий день у школі, неймовірно нудний та душний.  Він як завжди сидів у навушниках біля дверей свого класу, намагаючись не сильно кудись висуватись.  За останні кілька місяців це стало для нього звичкою.  Спочатку щоб ховатися від своєї колишньої дівчини, яка вчиться з ним в одній у школі, розставання з нею було болісним та й він сам вчинив некрасиво, ігноруючи її повідомлення.  Потім це стало звичкою, як виявилося сидіти самому було набагато приємніше і незабаром кожна зміна проводилася в затишному єднанні, якби не рідкісний порушник його спокою.
Оля була незадоволена тим, що він почав її ігнорувати після розлучення з Діаною, навіть зловила в коридорі щоб висловити своє невдоволення.  Благо, вони не так сильно спілкувалися, так що простого невдоволення та звітом на тему "не смій мене ігнорувати", не зайшло.  До одного моменту.
  Черговий день у школі, неймовірно нудний та душний .  Він як завжди сидів у навушниках біля дверей свого класу намагаючись не сильно кудись висовуватися, поки на горизонті не замаячило знайоме обличчя рідкісного порушника його нудних днів.  Оля як завжди мала повернути в бік свого класу, але погляд спрямований прямо на нього і рішуча хода дівчини говорила про інше.
Невдоволено і можна навіть сказати приречено зітхнувши, він підвівся і пішов на зустріч Каті чим викликав у неї вдячну посмішку.
- Дарова
  Досить таки фривольно поздоровилася дівчина.  Її не хвилювало те що вони практично не спілкуються, самого факту їх знайомства вистачало що вона зверталася з ним як зі своїм нерозлучним другом, хоча по правді сказати він і не сильно заперечував.
Оля ж продовжила, вона обернулася до свого супутника сказавши.
- Петро це Володя.  Володя це Петро.  Він тут зовсім недавно, так що допоможи йому, якщо мене не буде поруч, лади?
Тільки після її слів він глянув на супутника знайомої.  Маленький, тонкий, тендітний хлопчик з ластовистим обличчям і блондинистим волоссям.  Петро був одягнений у кросівки, чорні штани і неймовірно яскраво-червоне худо з дивним принтом у вигляді безліч панд у сонцезахисних окулярах.  Володимир уважно розглядав новачка, дивуючись, що не відразу помітив цей яскравий червоний колір у однотонному натовпі учнів.
Думки відлетіли убік коли Петро простягнув руку, щоб закріпити знайомство.  Володимир її негайно потис помічаючи собі нові деталі у зовнішності учня.  Наприклад сильний рукостискання та обгризений нігті.  Щось усередині скривилося, побачивши кривавих кутикул.  Мабуть він дуже звик до акуратного манікюру Діани, і вигляд чогось несхожого викликав огиду і бажання порадити майстра, проте він усміхнувся.
  Оля задоволено і навіть якось полегшено посміхнулася побачивши, що контакт між хлопчиками був налагоджений і швидко попрощавшись вмотала до Діани.
З підозрою, що його покинули, Володимир подивився на новачка і мило посміхнувшись запропонував йому сісти на лаву.  Хлопчик, бо хлопцем назвати його мову не повертається, усміхнувшись у відповідь сів і з очікуванням глянув на Володимира.  Виникла незручна пауза. Петро почав м'ятися.  Він засунув руки в кишеню худі розтягуючи бідну річ.  Щоб заповнити тишу, що виникла, він почав розпитувати новачка типовими питаннями по типу "Звідки? Куди?", на що отримував однозначно марудіння.  Незабаром питання закінчилися і хлопчик навіть не запитавши, про щось у відповідь уткнувся в телефон.  Подібна поведінка боляче образила почуття Володимира.  Він навіть не припускав думки, що Петро міг просто соромитися або сам по собі скромний, тому під кінець перемени просто встав з лави і не попрощавшись пішов у клас, не помічаючи уважний погляд блідо-блакитних очей.
Новий навчальний день розпочався надто швидко.  З голови просто вилетіли спогади про вчорашній вечір, тому для нього школа ніби й не кінчалася. Володимир прийшов до тями на перерві.  Звичний але все ще дратівливий шум учнів, дурні однокласники, що просять його навчити російській мові, коротше - класика.
Він звично сів у облюбований кут біля класних дверей і вже збирався поринути у світ музики та роздумів, як раптом наприкінці коридору, в однотонному натовпі учнів замаячила червона пляма.  Володимир подумки благав, щоб пляма пройшла повз нього так само як і робила Оля, але погляд спрямований прямо на нього говорив про інше.
  Петро усміхнувся і поздоровався з Володимиром, він відповів йому тим самим і з очікуванням подивився на хлопчика, ніби питаючи "що тобі тут треба?".  Петро не відповів, він лише сів на лаву поряд і уткнувся у телефон.  Тиха лють повільно захльостувала свідомість Володимира.  Цей хлопчик його дратує.  Одним своїм виглядом, однією своєю поведінкою, одним своїм худі.  Він з силою стиснув зуби щоб прямо зараз не надіслати дратівливий об'єкт на три веселі букви, обличчя скривилося в гримасі огиди, благо волосся повністю приховували його обличчя, так що непотрібних питань про самопочуття не було.
Зміна пройшла, Петро підвівся і пішов по англійські, навіть не подивившись у бік Володимира.  Він уже шкодував, що пішов на зустріч Олі і познайомився з цим блондином.
"Чому я? Хіба в них у класі мало хлопців? Хоча так... Мало."
Він важко зітхнув, намагаючись зупинити свою невиправдану агресію.  Адже справді, Петро опинився в класі, де його ніхто не розуміє, та й хлопчиків чоловік п'ять разом із ним же.  "Будь м'якше" твердив йому голос совісті, і Володимир мимоволі з ним погоджувався.
  Наступна зміна в компанії мовчазного новачка пройшла спокійніше для Володимира.  І наступна та інші, і так до кінця дня.
Зітхання полегшення мимоволі вирвалося з вуст після того, як він перейшов поріг школи.  Настрій піднявся через закінчення складного дня, ось тільки червона пляма, що замиготіла попереду, опустила планку настрою вниз.  Ні, це було не через худі, а від усвідомлення того, що цей Петро залишиться з ним ще на дуже довго, до кінця цієї школи і терорезуватиме його нерви однією своєю присутністю.
" Це не те, про що ти повинен думати"
Сам собі сказав Володимир, намагаючись позбутися нав'язливих думок.  На жаль невдало, що вводило його в ще більше зневіри.
День за днем.  Зміна за зміною і він, стала його вільного часу.
"У нього іншого одягу чи ні?"
З роздратовано думав Володимир, розглядаючи набридлу червоне худи на Петрі.  Вже цілий тиждень хлопчик сидів поруч із ним так само мовчки дивлячись у телефон.  Вже цілий тиждень ця яскрава пляма діяла на нього як червона ганчірка на розлюченого бика.  Вже цілий тиждень він благав Олю забрати "це" подалі від себе, на що отримує усмішку та черговий гейський жарт, після чого дівчина як завжди звалює до Діани.  У його інтровертській свідомості навіть з'являлися думки напроситися до компанії до дівчат, ось тільки внутрішня гордість не дозволяла цього зробити.  Незважаючи на це, Володимир час від часу поглядала у бік дівчат, мимоволі будуючи план втечі.
....
Кінець навчального тижня, кінець стражданням.  Останній урок, останні хвилини.  Володимир був занадто виснажений як морально, так і фізично, щоб сидіти зайві двадцять хвилин у цьому, жахливо задушливому класі, тому під типовим приводом швидко звалив з останнього уроку.  Його шлях лежав у туалет, як мінімум, щоб вмитися, освіжитися і поправити волосся.  Ось тільки заповітні двері з літерою "Ч" не піддавалися.  Саме в цей день, під кінець навчального дня, ремонтники вирішили розпочати ремонт у чоловічому туалеті зовсім не дбаючи про останніх учнів, що ще залишилися у цій в'язниці.
  Тяжко зітхнувши і озирнувшись, Володимир миттю заскочив у сусідній туалет, призначений для протилежної йому статі.  Широке дзеркало, дві маленькі кабінки.  Так само як і в чоловічому, тільки без пісуарів.  Закинувши рюкзак в одну з кабінок Володимир підійшов до дзеркала і включивши воду почав вмиватися, щоб прийти до тями.  Але різкий хлопок дверей змусила його здригнутися і злякано подивитися на гостя.
  Червоне худи, найперше що кинулося у вічі Володимира і що миттєво змусило його скривитися.  Лише потім він побачив Петра, який у німому очікуванні і передчутті дивився на нього.
- Хіба ж у тебе не закінчилися уроки?  Що ти тут робиш?
  Запитав Володимир, згадуючи, що в школі мав залишитися тільки його клас.  Хлопчик же не відповів, він подивився в туалетну кабінку, куди тиснув кинув свій рюкзак, після чого знову перевів погляд на нього.
- Може, ти перестанеш мовчати?  Я все розумію, але це переходить усі межі.
Знову сказав Володимир трохи лякаючись поведінці новачка.  Але у відповідь він отримав зовсім не ті слова, які очікує почути
- У тебе є дівчина?
– Що?
Володимир мимоволі завмер.  Голос Петра звучав незвично твердо, що насторожувало ще більше.
- Допустимо її немає, але як це стосується мого до тебе питання?
Суворо запитав він, намагаючись не показати свій наростаючий страх.  Петро знову не відповів, він лише усміхнувся чомусь своєму дивлячись прямо в темні очі Давида.  Блондин глянув на годинник, потім на двері туалету.
- Час ще є.  - промовив блондин.
- Час на що?
Володимир прибрав волосся з лиця, розглядаючи Петра.  "Що він від мене хоче?"
Блондин знову посміхнувся і одним кроком зменшив відстань між ними.  Тонкі руки різко потягли Володимира на себе і той опинився в сильних обіймах крихкого хлопця.  Обурення не встигли злетіти з його вуст, як тут його поцілували.  Жадібний і недоречно досвідчений, для такої маленької людини поцілунок.  Петро зминав губи Володимира ніби намагаючись з'їсти неймовірно смачний десерт.  Хлопчик користувався його шоком, користувався тим, що той завмер у повному нерозуміння ситуації.
"Тітка" рука Петра з силою притиснула тіло завмерлого Володимира до себе, тоді як друга рука зовсім непристойно почала залазити до нього під кофту.  Лише коли чуже щось огладило його прес, він отямився.  Володимир спробував відсахнутися від цієї людини, спробував звільнитися, тільки він недооцінював сили Петра.  Хлопчик лише сильніше притис Володимир до себе чім викликав у останнього здавлене кректання в губи Петра, що все ще цілував його.  Блондин цілком спокійно дістав телефон, щоб подивитися на час, після чого посміхнувся і відсунувся від губ Володимира, разом з цим відпускаючи його зі своїх обіймів.
- Ти зовсім збожеволів?!
  Вигукнув Володимир, починаючи активно витерти губи тильною стороною долоні, ось тільки Петро не дивився на нього.  Він прислухався до звуків ззовні.  А тим часом за дверима лунали веселі голоси учнів, що нарешті звільнилися з лап злої науки.  Володимир усміхнувся, це був його порятунок.  Звичайно було б соромно що він перебувати в жіночому туалеті, але це набагато краще, ніж залишатися в компанії цієї людини.
  Ось тільки в Петра були інші плани, все з тією ж дивною передчувальної посмішкою, він знову різко скоротив відстань між ними і штовхнув Володимира в туалетну кабінку, заходячи за ним і зачиняючи двері на замок.  У цьому місці й для однієї людини було мало місця, а для двох хлопців та двох рюкзаків догори забитих підручниками й поготів.  Володимир мимоволі сів на унітаз, щоб хоч якось відсахнутися від божевільного блондина, але походу йому це й треба було.
Петро скинув свій рюкзак на підлогу, тим самим не даючи Володимиру шансу встати.
– Тут дуже мало місця)
  З усмішкою сказав блондин і сів прямо на коліна до Володимира, спеціально загубившись пахом о пах.
- Ти ж не проти?
  Прошепотів він у йому у вухо після чого знову різко поцілував.  Бажання звалити з цього місця росло з кожною секундою, Володимир хотів з силою відштовхнути новачка і якнайшвидше звалити з злощасного туалету, ось тільки не було можливості.
За дверима почулися жіночі голоси, які щось активно і голосно обговорювали.  Хтось постукав у їхні двері, на що Петро подивився з викликом на Володимира і напрочуд тонким голосом відповів що тут зайнято.  Блондин знову наблизився до Володимирового вуха тихо шепочучи.
- ризикнеш?
  Його рука потяглася до засувки дверей, а в очах так і стояло питання.
" Ризикнеш закричати? Ризикнеш вийти? Ризикнеш своєю репутацією?"
Володимир мовчав, розуміючи, що у нього немає відповіді на це запитання.  Він знову завмер занурюючись у свої думки, що знову викликало усмішку Петра.  Блондин м'яко цмокнув його в губи, після чого прочинивши пальцем рот проникнув язиком усередину.
Петро тихо застогнав на межі чутності, ніби він отримав те, що так довго хотів.  Його юркий язик вивчав порожнину рота Володимира.  Його зуби, його щоки, його язик.  Ніщо не залишалося поза увагою Петра.  Він вже сидів не опираючись і не обурюючись.  Йому це подобається.  Страшне усвідомлення наздогнало його.  Йому це подобається.  Очі мимоволі розплющилися з жаху і здивування, на що Петро лише поглибив поцілунок, поклавши руку на потилицю Володимира.  Нарешті.
  Поцілунок усе тривав, а голоси за дверима не вщухали, вони тут застрягли на хвилин п'ятнадцять мінімум, поки всі сходять у туалет, поки поправлять одяг, волосся, мине дуже багато часу.
Петро трохи відсунувся.  Він із задоволенням дивився на рум'янець, що з'явилася, у Володимира розуміючи що робить все правильно.  Ось лише поцілунку було мало.  Дуже мало, а часу багато.
У голові спалахнула лампочка, а на обличчі з'явилася посмішка.  Володимир ще не відійшовши від поцілунку з жахом дивився що зробить цей блондин зараз.  А блондин спустився на підлогу.  Він став навколішки і розсунувши ноги Володимира.  Невиразні підозри наступних подій змусила його напружитися, тільки вже було пізно.  Цей не зупиниться.
  Петро на дивно швидко розтегнув ремінь штанів Володимира і так само швидко стягнув вниз, залишаючи незахищений пах в одних лише трусах.  Він спробував натягнути штани назад, але руки Петра та його багатозначні похитування головою змусили його зупинитися.  Бачачи що Володимир не суперечить, Петро схвально посміхнувся і помацав крізь тканину трусів, що вже почав вставати, член Володимира.  Облизнувшись у передчутті, блондин кілька разів погладив чужорідний орган, прискоривши його встання.
Володимир з жахом спостерігав за діями хлопчика, він прикрив свій рот і заплющив очі, щоб не бачити цієї ганьби, ось тільки із заплющеними очима все відчувалося набагато яскравіше.
Петро стягнув труси дивлячись на член, що встав.  Він м'яко погладив його по всій довжині, після чого наблизившись облизнув край голівки.  Володимир поперхнувся і розплющив очі дивлячись за божевільними діями Петра.
Блондин же, як досвідчена порнозірка, знову облизнув головку, після чого взявши член у руки почав повільно обсмоктувати член як найсмачніше морозиво.  Стогін був пригнічений рукою якої Володимир усе ще затуляв собі рота.
Петро почав повільно рухати руками по всій довжині члена, безперестанку, облизувати і відсмоктувати крайню плоть Володимира.  Навіть такі слабкі дії діяли на нього як найсильніший афродизіак.  Звичайна мастурбація була ніщо в порівнянні з тим, що робив цей божевільний хлопчик прямо між його ніг.
"Досить"
Промайнула думка в голові Володимира, але він зовсім не хотів, щоб це закінчувалося.  Він відкинув голову назад, прикриваючи очі і насолоджуючись відчуттями, що йому дарує блондин.  Петро же непереставав, він все сильніше і швидше заковтував Володимиру, не залишаючи жодного сантиметра його члена поза увагою його язика.  Одну руку він спустив собі в штани починаючи надрачивать свій хер, що вже встав.
"Це занадто!"
Голова пухла від думок, але найбільше він розумів, що вже на межі.  Володимир глянув на Петра і знову здивовано розплющив очі.  На щоках з'явився рум'янець.  Вигляд того як голова Петро швидко смокче йому член доводила до божевілля.  Однією рукою він потягнувся до голови блондина і різко насадив того повністю на збуджену плоть.
У голові вибухнули феєрверки.  Володимир заплющив очі до кольорових кіл і голосно застогнав собі в руку, як ніколи радіючи тому, що розмови дівчаток заглушають усі звуки.
Думок не залишилося, тіло різко налилося свинцем, змушуючи його розслабитись.  Він глянув на Петра.  Блондин усміхався.  З його губ стікала Володимирова сперма, але походу блондина це зовсім не хвилювало
Як він міг у це потрапити?  Коли це розпочалося?  І ця незручна, але дуже зручна ситуація для одного хлопчика.  Маленька кабінка жіночий туалет і він.  Такий маленький і оманливо тендітний у страшенно бешеному червоному худорді.