В його багажнику й справді лежала лопата. Чому б ні, тримати її там цілком природня для російської людини річь. А раптом зима, хуртовини? І нехай на дворі тільки вересень, може в бруд заїде або провалиться куди? Наявність гумових чобіт і омивайки їх теж здивує?
Дивлячись в зацікавлені очі даїшників, Юра не міг дігнати, глузують вони з нього чи ні. Хлопці самі росіяни, невже не розуміють?
Вислухавши його пояснення, даїшники- двоє однакових зі скриньки, -водночас кивнули, та не відпустили. По водійським правам допетрали, що іноземець, й видно, сувенір отримати захотілось- іноземні гроші. Мов, нащо Юрі неприємності, одразу видно - порушення правил. Знак є? є. Швидкість перевищено. Перевищено. Тож бо, порушення було? Було. Ще б не було! Крута гонка, а внизу знак, схований пухнастою гілкою тополі. Юра його просто не помітив!
Він всміхнувся:
- Краще б замість того, щоб стояти внизу з радаром, гілку зпиляли. Раз обмеження стоїть, значить не просто так, може ділянка небезпечна!
На це даїшники, особи, як видно, незацікавлені в безпеці дорожнього руху, не дуже привітно підмітили, що не в їх компетенції гілки пилити і не в його- вказувати.
- Добре, штраф так штраф,-покрутивши в руках водійські права, зітхнув той зі скриньки, що вище.- В принципі, це питання можна вирішити простіше... Навіщо вам зайві неприємності?
Всередині Юри йшла боротьба єврейської принципіальності – все таки пів життя в Німеччині прожив, - і здорового глузду. Добиватися справедливості, вимагаючи, аби гілку спиляли, а звинувачення зняли, чи дати хабаря і зекономити час? Бів був не довгим, здоровий глузд переміг. Неприємності Юрі й справді були ні до чого.
- Скільки?
Чоловіки переглянулись, хитро прижмурившись:
- П'ятсот!
Юра поліз до гаманця, незабаром доблесні даїшники подобрішали і усміхнулися, подружньому поцікавились, куди він направляється, з готовністю вказати шлях, щоб «гер іноземець» ненароком не заблукав в такій глуші.
- До села Горетівка як доїхати? На карті таке село є, а дороги- немає. Але я пам'ятаю, що було таке.
- Горетівка?- перепитав високий. – Це вже не село давно, а котеджне містечко.
- Добре, нехай не село, але ж доїхати туди можна?..
ВИ ЧИТАЄТЕ
Літо в піонерській краватці
General FictionЮра повертається в піонерський табір своєї юності через двадцять років. В руїнах минулого він сподівається відшукати шлях в теперішнє, до людини, яку колись любив. Це історія про те, що в СРСР не все було так гладко, правильно і безлико. Що були п...