Ти вийдеш за мене?

1.

- Виходь за мене, Сокджин. Будь ласка!

- Вам не набридло, Намджун-щі?

- Мені ніколи не набридне. Все одно ти погодишся.

- Так? Ну і чудово. Тоді зачекаємо. Кава? Чай?

- Мотузку та мило.

- Знову? Ви повторюєтеся. Втім, справа ваша. Але спочатку чай.

- Кава.

- Тоді без мотузки. За однією шкідливою річчю за раз.

- Ти вийдеш за мене?

- Ну, ви принаймні в це вірите вже... скільки там?

- Майже два роки.

- Так? Боже, як летить час. Я за чаєм. Не проводьте мене, я знаю, де вихід із вашого кабінету.

Вперше це безглузде «Виходь за мене» Кім Сокджин почув, коли поспішав на співбесіду: він намагався влаштуватися секретарем у молоду, голодну, зухвалу фірму, яка останнім часом все активніше займала позиції на ринку та набирала новий персонал у зв'язку з розширенням. А поспішав, бо запізнювався. А спізнюватися страшенно не любив.

Він претендував на місце другого секретаря з чітко обмеженим робочим часом, тому що турбота про сироту-племінника, якому днями виповнилося сім і опікуном якого він був, відбирала багато часу. Однак через тиждень Хосок йшов у перший клас, так що можна було почати працювати на постійному місці, тому що фріланс копірайтером мав, звичайно, безліч плюсів, але гроші були все потрібніші, тому що відмовляти племіннику Сокджин не любив, хоч і не балував його. Проте розумів, наскільки важливо буде для нього далі бути «як усі» - з усіма гаджетами, модними джинсами та грошима на морозиво для омежок.

Тож гроші були потрібні. Та й сам Сокджин любив гарний одяг та відпочинок на морі. Вихід - влаштовуватись на постійку із гарною зарплатою. Досвід роботи в нього був, хоч і з перервами, зате найрізноманітніший. І диплом престижного вишу був. Лише час. Він мав бути вдома після 18:30 - тоді Хосока треба було забирати з гуртків продовження. Але посада другого секретаря йому це забезпечила б.

Через Хосока він і запізнювався: на виході з під'їзду (Сокджин відвозив його в групу розвитку на чергове заняття) цей дурник перекинув на новенький піджак пляшку коли, довелося бігти шукати новий, переодягати плачучого через нестачу коли в організмі альфочку на прикид і судомно намагатися не зірватися на нього через нерви, що пустують перед співбесідою.