Summertime Sadness

Незнайомі один одному Техьон і Чонгук випадково зустрічаються в кав'ярні, коли приїжджають у невелике містечко, щоб втекти від стресу в житті.

Через декілька прогулянок набережною, у них зав'язується роман, який триває всю їхню відпустку, і завдяки якому вони зрозуміли, що таке справжні почуття, а не самонавіювання. Але вони обоє розуміють, що їм потрібно буде розлучитися в кінці відпустки і повернутися до свого повсякденного життя, де немає місця для них самих.

Вони проводять разом останню ніч і також разом їдуть до аеропорту, але сідають на різні літаки та відлітають у свої міста.

Але Чонгук наостанок просить лише одне.

«–Міцно поцілуй мене, перш ніж підеш.»

І хто такий Кім Техьон, щоб відмовити цьому ангелу? Він виконує це прохання, і обіймаючи востаннє шепоче на вухо Чонгука тихе

«–Наш літній смуток.»

Відлітаючи вони залишають на фотоплівці фотографії коханого, а у своїх серцях спогади про прекрасні теплі вечори і повні кохання ночі.

Вони не шукатимуть одне одного у світі, але чомусь продовжать шукати в натовпі улюблений погляд. Вони не будуть вірити в диво, плакати навзрид і кидати все, щоб хоч ненадовго зустрітися. Ні, вони не будуть цього робити, але всі фотографії та різні дрібниці подаровані колись один одним лежатимуть у невеликій коробці, захованій на найнижчій полиці шафи.

Вони будуть навіювати приємні спогади, трепіт серця та змучену посмішку. А може, іноді і гарячі сльози на щоках коли хтось із них захоче передивитися свою коротку історію такого палкого кохання, яке буде гріти серце спогадами усе життя.