Розділ 1 «Одне слово»

444 17 2
                                    

Чи думали ви коли-небудь, що один-єдиний секрет здатний змінити все ваше життя?! А могли б припустити, що розкриття цього секрету переверне все з ніг на голову, причому не тільки у вас? А якщо подібний секрет зберігає хтось ще, кого ви добре знаєте, але навіть подумати про подібне не могли. Складні думки, скажете. Напевно, так і є... Але якщо я скажу, що це саме те, що відбувається зі мною зараз, повірите? Хоча, які можуть бути секрети у простої пересічної школярки Марінетт? Якби я не була нею, то теж не повірила б, але це так. І мій секрет, головний та важливий секрет був розкритий. Але на щастя, чи на лихо — я вже не знаю, маску зняла, хоч і не за своїм бажанням, не я одна. І що робити, я не знаю. Адже таємниця Ледібаг – це все, що робило мене особливою, але хвилююся я більше через інше – Супер Кіт виявився Адріаном Агрестом!

***

— Марінетт... — кличучим голосом простягла малеча Тіккі і легенько потягла дівчину за футболку, — ну, що з тобою?!

На таке запитання квамі Дюпен-Чен лише простогнала щось невиразне в подушку, не зрушивши з місця. У такому стані героїня Ледібаг була вже третій день. Підняти її з ліжка неможливо було ні Тіккі, ні батькам, ні навіть у критичному випадку — бульдозером. За кілька минулих діб Марі ніби приросла до м'якого предмета інтер'єру, ткнувшись обличчям у подушку, і зрідка видаючи нероздільні звуки та пригнічені верески. Ні, звичайно, вона ходила і за гігієною стежила, але нагадували ці дії більше літак на автопілоті, ніж живу людину. Батьки вважали, що їхня донька просто захворіла або переживає невеликий стрес, як і всі підлітки, але тут був не просто стрес, а справжня криза. Благо, зараз були канікули і ходити до школи не потрібно було, та й акуми теж давненько не з'являлися, так що Марінетт могла повністю віддатися депресії і ні про що інше не думати.

— Марінетт, ну слово честі! — вже не витримавши, квамі смикнула людиноподібну істоту за хвостики. — Уже три дні минуло з того випадку, а ти й досі в такому стані! Це вже починає лякати!

Почувши останню фразу маленької магічної істоти, чий голос звучав справді трохи злякано і з хвилюванням, дівчина все ж таки прийняла сидяче положення, залишивши свого м'якого «друга» у вигляді подушки.

— Пробач, — пробурчала собі під ніс Марі, злегка опустивши очі, боячись зіткнутися поглядом із квамі, — просто я й досі в шоці.

Iдеальне побаченняWhere stories live. Discover now