Умова

Ринковий шум неприємно віддавав у скроні. Україна дивився собі під ноги й скривився – поряд баба кричала свою ціну, ревіла. Ноги боліли страшенно. Хотілося, щоб їх не було. Рана на стегні нила, і якби не витривалість, то Україна вже лежав би без сил, захлинаючись слізьми й блювотою.

Від нудьги пожувавши ганчірку в роті, він знову спробував звільнити руки з пут. Він був єдиним хлопцем на невільницькому ринку тут. Це навіть було якось принизливо. Буйний — казали виродки, коли в'язали його. Треба ж було їм до рук потрапити, дідько.

Україна підняв ногу, потер ступнею об гомілки – по світлій шкірі розтеклась кров.

Чудово.

«Умудрился же, солнышко. Приключений искал, дурачок? Получай, как и хотел», – казав глузливо внутрішній голос голосом Росії.

Гой, та пішов ти!

Говорила мати: Олеже, бережи братів, та й сам не балуй. Нащо ж вили даремно точиш? Нумо краще тебе співати та вишивати навчу.

Горе йому, матінко, горе. Краще б вже він співав, ніж тут стояв би та сварив себе за все на світі.

Україна обережно опустив ногу на землю і замикав у вологу від слини ганчірку: дрібні камінці впились у поранену стопу. Він метнув злісний погляд у сторону работоргівця і весь зблід.

Ні, ні, ну ні.

Тільки не він. Господи, що рабу твоєму зробити, щоб Туреччина не дивився в його бік?

— Мій дорогий, –Туреччина зупинився за два кроки від нього і розпростер руки. – Що ти тут робиш? – він тільки поворушив вказівним пальцем з величезним – треба сказати, сапфіром, – торговець поспішив витягнути кляп.

Україна звів очі до неба.

– За що мені така кара небесна, Господи? За які гріхи?

Він подивився на Туреччину. Дурна маска виводила з рівноваги,заважала уявити, як можна видавити проклятущі очі напроти, тому залишилось тільки дивитися на бісову посмішку.

– Знайомлюсь ближче із твоєю культурою, — Відповів Україна і сплюнув у бік.

– І які ж враження? – Туреччина підкинув яблуко у руці.

– Просто неймовірні, - видавив з себе Україна, відчуваючи на собі пильний погляд.

У брудній, пильній, колись білій сорочці, в обірваних штанях, по ногах розмазалась кров. Перший красень на селі. Якось неправильно соромно було стояти перед улюбленим ворогом у такому вигляді.

– Слухай, – почав Туреччина і, підійшовши ближче, поклав руку йому на талію, – у мене є пропозиція. Я звільняю тебе, і ніхто не дізнається про твій маленький сором, але за однієї умови, – його губи розтягнулися в огидно задоволеній посмішці.

– Не тягни, ну. День вже закінчується, а від твоїх казок спати хочеться, – стомлено відізвався Україна. Сонце вже справді котилося за небокрай.

Ноги й так не стояли, голову припекло на сонці, а тут ще й це. Україна покосився на владно розташовану чужу руку на своїй талії й пересмикнув плечима. – Що тобі треба?

– Ніч. І, щоб ти був слухняним хлопчиком, звісно ж.

В України пішов холодок по шкірі.

– Аллах тебе покарає, – з ненормальною забавою всміхнувся він.

– Вважати це за згоду? – рука Туреччини сковзнула вниз і стиснула стегно. – М? – він з цікавістю простежив, як тканина в цьому місці одразу ж потемніла.

Україна ще раз обдумав пропозицію дуже швидко: біль у лівому стегні від звичайного натиску стала нестерпною, на очах виступили сльози. Але Україна плакати не збирався. Не плакав він, і коли молотком по мізинцю стукнув, і тепер не буде!

– Виродок, – він відхитнувся у бік, але ногу невчасно звело – впав. Як би ж Україна не намагався здержати болісного стогнання, не вийшло.

Туреччина схилив голову набік, і Україна міг поклястися, що той дивиться на нього зі зневагою. Україна наказав собі не вестися, не говорити нічого, не погоджуватись. З нього вистачило Польщі й без всякого плотського сексу.

– Магомете! Чи знав ти, що існують такі прекрасні створіння. Прекрасні у своїй непокірності? –Туреччина присів і потягнув Україну за розпатлане волосся. Ні звуку.
– Що ж ти, дорогенький? – він стиснув волосся грубіше, що аж вирвалось болюче шипіння.

– Чи знав твій Магомет, що ти захочеш собі хлопців? – випадкова сльозинка сховалася в садні під оком, через пісок, що туди потрапив. – Для ясності: я не твій. Я належу собі. Народу, брату, сестрі, більше Польщі, але не тобі. Ніякий я не "твій дорогенький". А дорогі лише тільки шаблі та кораблі. – Він глибоко позіхнув, відновлюючи збите дихання.

Туреччина залишив волосся, продовжив без інтересу спостерігати за плямою на штанях, що ставала ще більше.

– І ще, –Україна скрипнув зубами, – згоден, тільки за однієї умови, – тихо додав він, посупивши погляд.

Туреччина посміхнувся, підпер голову рукою, а іншою продовжив крутити яблуко.

– Тільки якщо ти знімеш цю маску, – Україна зробив неймовірні зусилля, щоб сісти.

Туреччина, похитуючи головою, дістав кинджал і почав різати яблуко.

– Тобі навіть не потрібно було про це просити, – він спробував проштовхнути шматочок Україні до рота. – Якщо ти згоден...

Україна відчув удар позаду, в очах зараз же потемніло.

***

Він посміхнувся від раптового приємного лоскоту на боках і прокинувся.

Пара. Вода. Баня. Руки. Чиї?

– Прийшов до тями? –Туреччина провів рукою по ключиці. – Мій лікар підлікував тебе.

Україні захотілось зламати нахабну кінцівку Туреччини, але вчасно згадав про договір. Він провів пальцями по передбачуваній рані на лівому стегні та знайшов лише тоненьку ниточку.

– Завжди захоплювався твоїми лікарями, – він розслабився. – Вони просто чудо як швидко ставлять тебе на ноги після кожної нашої битви, де я твоїм обличчям каміння перераховую.
– Те ж можу сказати й про тебе, – його рука лягла на груди, легко ласкаючи соски.
– Ні, це все сила кохання, як Польща каже, – Україна розтягнув губи в усмішці.
– Він до тебе залицяється? –Туреччина перебрався до ніг, і Україна побачив: на ньому не було маски.

Шовковий білий халат зволожився від повітря і прилип до оголеного тіла Туреччини.
Україна здригнувся, коли торкнулися його ніг і ледь-ледь стримав задоволений стогін.
– Тільки після сварок, – на диво голос залишився рівним.
– І як він це робить? – Туреччина легенько натиснув на ступні, і Україна закусив губу від підступного задоволення. Це просто злочин – мати такі вправні руки й замість того, щоб застосовувати їх по ділу, а не всуватися куди не просили, наприклад: до його земель.

– Ти так хочеш дізнатися подробиць нашого сімейного життя? – він стиснув долоні в кулаки. Боже, ну нащо Туреччина поцілував пальці його ніг?
– Не бреши. У вас не такі відносини. Ви сваритесь так, що сонце менше сліпить, – він погладив ікри.
– Який склад! – мимоволі захопився Україна. – Але ти ж знаєш: хто кого любить, той того й чубить. Та й про наші "відносини" тепер знає весь світ? Коли так, то краще так і думають.

Україна спробував висмикнути ноги, щоб закінчити це все, але Туреччина сам встав, попередньо стиснувши кісточки так міцно, що не залишив приводу для двозначності. Покликав рабинь і пішов. Хоч як би Україна не упирався, вони все одно змастили його так, що хлопець малодушно перехрестився, щоб не підковзнутися. Тоді ж просто не зможе встати.

Його привели до покоїв Туреччини. Україна ніколи не був в покоях султана, але був упевнений, що якось так вони б і виглядали.

Туреччина величаво сидів на подушках і палив кальян. Після появи України його губи трохи здригнулися. Він залишив кальян десь там і вказав на місце поряд із собою. Україна присів, сподіваючись, що за швидкістю впасти на подушки сховалось дитя його незграбності й все це через олію; почухав потилицю – волосся було теж в проклятущій олії.
– Розтріпай – швидше висохне.
– З усіма цими оліями вважай, що й не мився.

Волосся він таки розтріпав.

– За те, що ти був неслухняним в бані, я очікую від тебе більшого, – сказав Туреччина, легким рухом знімаючи з України світло-блакитну накидку, яка теж повністю ввібрала в себе олію і прилипла до тіла.
– Більшого? – Україна пильно подивився на нього.

Щоб там Україна не казав про релігію та інше – то все жарти. Вони не люди, їм це чуже. Але посміятися вони на цю тему все ж любили.

Так в України відносин то і не було – все не до того було: то за братами, сестрами слідкуй, то хоч в материнські сукні вдягайся, то від Орди відбивайся – яка грубіянка! – то з Польщею кохай – цапайся

Відносин не було. А секс був.

З хлопцями в України стався свій "бог", при чому абсолютно випадково. Франція попрохав трохи допомогти з Дюнкерком, коли всі щось дуже довго один з одним лаялись, а вийшло так, що опинилися вони після всього разом з Іспанією, та ще й так святкували, що наступного дня всі троє не могли нормально ходити. Кликали Романо і Венеціано про допомогу, вже краще б і не звали, праве слово.

Хтось боляче стиснув підборіддя.

– Думки в тебе не ті, дорогенький.
– Нема в мене досвіду, сонечко. От думаю, як до булави підступитися.
"...та пороху в зад тобі засипати", – подумки додав Україна.

Польща часто казав: "Коли ж ти вже змиришся зі своїм положенням?" Україна тоді й зірвався і втік у глухий степ. Степ, звісно, був глухим недовго.

-А ти не думай, милий.
Гой, яке мерзотне прізвище, хотів був сказати Україна, але почервонів, як молода дівчина. Ледь-ледь втримався, щоб не притиснути долоні до гарячих щік.

Туреччина розмахнув халат, завів руки за спину і чекаючи пропалював поглядом. Україна потягнувся до нього ближче, заглянув у безсоромні очі.

– Я ж тебе не змушував. Ти сам погодився, – Туреччина легко повів плечима.
– Щоб після цієї ночі в тебе ще цілий вік ні на кого не встало, – стаючи до всього байдужим тихо відповів Україна.
– Змій. Слина отрутна?
– Ти і є отрута.
– Дякую, милий.
– Щоб тебе блискавкою вдарило.
– Можеш починати.

Україні й в перший раз з Францією не сподобалось, і вдруге з Іспанією, і в якийсь-то божевільний раз з Італіями. Не подобалось ні смоктати, ні щоб смоктали. Вже краще рукою чи чимось іншим.

Член Туреччини був...м'яко кажучи, великий. Україна глянув на свій. Не те щоб сильно відрізнялись, просто наче товще.

– Чув, що співаєш гарно, А у пташок роти широкі.

Україна швидко схилив голову ближче. Щоки пекло нещадно, здавалося от-от і запалають. Туреччина мав приємний запах. Як і він сам. Настільки приємно, що Україна впевнено лизнув на пробу. Ох, вже не так солодко. Звичайний член, чого він взагалі очікував? Поцілував голівку і повільно опустився ротом. Хоч би не знудило, Господи!

Туреччина судомно стиснув подушку, а іншою рукою зарився у чуже волосся, намагаючись направити його, але скоро забрав пальці й задоволено посміхнувся. Туреччина притягнув Україну до себе, зупиняючи це катування, всадив собі на коліна.

– Таки нема в тебе досвіду.
– Я ж казав.
– Балакучий ти. Нема віри.
– Хто б казав!

Туреччина був гарячий, як піч. Як виявилось, його велику спину так неочікувано приємно обіймати, підставляти шию та груди під ласки, а губи під ніжні, не вимогливі поцілунки. Україну з течії насолоди витягнуло лише одне питання:

– Ти не незайманий?
– Це питання чи твердження?
Туреччина у відповідь посміхнувся так, як зазвичай говорять:" Шипи й скались, миле кошеня, цікавий звір". Дивний, весь в олії, химерний звір. І було так дивно, що здавалося навіть добре. Шкіра горіла від будь-якого доторку, Україна присунувся ближче, щоб – так тяжко визнавати – потертися по міцному животу, але руки Туреччини одразу зупинив його.

– Та щоб тебе! Що тобі не так?
– Лягай на живіт.

На живіт так на живіт.
Україна ліг на гору подушок, і цілком випадково тазом на самий її верх так, що сідниці піднялись доверху. Він беззвучно закричав у подушку від безсилля і дурості. Туреччина теж оцінив: хмикнув так, що мурашки пробігли. Україна тільки голову спробував повернути, як Туреччина погладив сіднички, полюбовно дивлячись на них. Україна уткнувся обличчя в подушки знов. Здуріти можна, що він взагалі тут робить, нащо пого...
– М-м-м.

Цілком несправедливо, що Туреччина так вмів. А ще збирався не взяти, а саме задовольнити. Дивний, дуже-дуже. Він погладив своїми руками все, що можна і що треба. Впевнено, але не сильно приголубив член, перекотив яйця в руці, кружляючи пальцями між половинками. Туреччина ковзнув пальцями в дірочку, швидко знаходячи потрібну точку. І певно мав лише йому одному відому ціль, бо все стало дійсно схоже на катування. Україна прокинувся тільки коли пальці висковзнули, а Туреччина притиснувся членом. Подушка була вся у слині.
— Скажи, як буде неприємно.

Та нічого такого в України й на думку не спало, хіба що:
– Матір Божа!

Він скрикнув цілком неочікувано для себе і тут же зненавидів Туреччину більше, ніж раніше. Що ж він з ним коїть?

Туреччина рухався повільно, змушуючи знемагати від неймовірного збудження. Україна потягнувся рукою до члена, щоб якось з цим закінчити, і все одно, що там скаже Туреччина, але той перехопив його руки, притиснув до підлоги, а сам майже ліг йому на спину.

– Без рук.
Україна зрозумів: Туреччина буде чекати, допоки він не почне благати. І якщо він буде так повільно рухатись, то прийде час, і Україна справді почне благати.
Ні, ні й ні!

– Як з коханцем... Нащо?

Йому чудом вдалося не скиглити.

Туреччина у відповідь поцілував шию, прикусив за загривок і видихнув в самісіньке вухо:
– Про що це ти, любий? Хіба ти не мій улюблений ворог? – і різко штовхнувся, вириваючи з України голосний стогін. – Проси ж.

Україна часто задихав. Зараз же!

– Сам проси.
Туреччина– майстер катування, скрипнув зубами й знов тягуче повільно почав рухатись. Волого захлипала змазка й олія. Усюди ця чортова олія. Але, крізь туман подумав Україна, тіло таке чутливе. Збуджувало навіть тертя сосків Туреччини об його спину. Вже й можна було розплакатись у подушку.

Він  зсунувся назустріч новому товчку, але Туреччина вхопив його за стегна і не дозволити нічого зробити.
– Проси.
– Слухай сюди, –Україна зміг розвернути голову і навіть сфокусувати погляд. – Ми, звісно, можемо влаштувати змагання на стійкість, але ми обидва хочемо кінчити. Кортить же, так?
– Скільки в баню не ходи – язик все одно брудний.

Туреччина почав рухатись просто в шаленому темпі, вдаряючи саме по тій точці, яку мучив нещодавно пальцями. Він схопив Україну за волосся, задираючи голову, і впився у його шию зубами. Пальці зводило, здавалося, що ноги у вогні. Україна задихався – кінчити не міг. Туреччина витяг з-під нього подушки, щоб він не тільки руками не зміг торкатися, а й потертися об подушку. Підняв за талію, вбиваючись майже до болю. Всередині все скрутило в скорому оргазмі, але Туреччина кінчив перший, сповільнився і взагалі витяг член, милуючись, певно, як витікає його сім'я.

– Твою ж матінку. Нехай..! – крізь зуби вилаявся Україна і просто закричав, коли відчув чужий язик на яйцях. Чужі пальці штовхнулись в розкриту дірочку раз, два. Туреччина ввібрав рота, знов лизнув – і Україна кінчив.

Його перевернули на спину. Туреччина навалився зверху, притискаючи чималою вагою. У нього знов майже стояв.
– Хіба не все?
– Я казав про одну ніч, а не один секс. А нічка-то довга.

Україна стомлено подивився на стелю, чи то візерунок чудернацьким, чи то мозаїкою викладений. Згори на нього дивилися зорі.
– Я тебе ненавиджу, – зізнався він, двинув стегнами назустріч долоні, яка обхопила член.
– За що саме?
– За те, що приніс мені стільки насолоди, – Україна дернув Туреччину за стирчаще пасмо. А той ласкаво посміхнувся.
– Зазвичай за це дякують.

Зорі зі стелі ніби насміхалися над Україною.
Секс хороший, звісно.
Але, як же ж його всі дістали.