Туга та холод, самотність. Хотілося додому, але де мій дім? Тут було темно, я нічого не бачила. Бродила здається довго, але й час ніби зупинився. А що таке час? Він взагалі щось означає у цьому світі? Хотілося згадати хто я, але спогади ніби вкрали та сховали десь у глибинці. Темрява лякала, я не могла розгледіти навіть своїх рук. Земля під ногами почала провалюватися. Я полетіла вниз, потік повітря бив в обличчя.. але я чомусь відчувала свободу. Я на підсвідомому рівні відчула, що скоро приземлюся і чекала скрипучого болю від різкого падіння. Але на мій подив я приземлилася ніби на чорні, м'які хмари, мало того ще й на ноги, ніби стрибка кішка. Тільки шкода що "хмарок" які врятували від зламаних ніг, або хребта не було видно, тут все так само темно. Хтось дивиться на мене, вивчає і ніби хоче... нашкодити? Я швидко обернулася очікуючи побачити чудовисько або ще гірше, адже в цьому дивному місці моя фантазія працювала краще в купу разів, але замість надуманого мною ж кошмару і страху я помітила дзеркало. Воно тут було? Задала я запитання, потім дійшло що чомусь в голос, і я почула відповідь: "Ніііі...". Протяжне слово промайнуло, але не тут.. не в цій кімнаті або що б це не було, а в моїй голові. Але це не злякало, навпаки, голос здавався знайомим, обволікаючим, теплим і таким рідним. Я подалася вперед до дивного та загадкового дзеркала. Іншим разом це могло б мене вбити, але цікавість яка вперше так сильно взяла контроль наді мною сама повела до нього. Вперше? Здається, я починаю щось згадувати. Я ніколи не була особливо допитливою.. здається так. З роздумів вивело своє відображення. Я побачила себе. Худорлява статура, руде волосся і карі очі. Була одягнена якось дивно, зимова куртка і в'язана, явно тепла шапка. Чому? Чому? Повторно запитала сама себе, дивлячись вже на зимову вулицю.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Де я? Я пішла прямо, все було біло, завалено кучугурами, пульс частішав.. чи то від страху, чи то від чогось іншого. Адже попереду я побачила людину.
/від автора
Привіт, сподіваюсь вам сподобався такий невеликий, навіть короткий початок. Якщо це справді так то, якщо не важко, підтримайте лайком та відгуком! Наступні частини будуть однозначно довші, та сподіваюсь цікавіші. Для любителів прослуховування музики під час читання, ось пісні та музички які підходять під "естетику" та безпосередньо атмосферу цієї загадкової історії:
Warm Nights six forty seven. Yume Nikki - Rooftop Sitcom - Still Life (intro slowed) yg hypnos- dust collector
